Розділ 5: Розлом

Тиша впала раптово. Навіть вітер стих. Лія стояла перед Сірим Оком, і щось у її присутності змінювало саму суть простору. Її очі світилися, немов зорі, що пам’ятали перший вибух Всесвіту.

Сіанна стиснула амулет. Він був гарячим, як серце, що б’ється в паніці.

— Що ти робиш? — прошепотіла вона.

— Я відкриваю себе, — відповіла Лія. — Я дозволяю Серцю побачити, що значить жити не в коді, а в почуттях.

Сіре Око опустив голову. Його тіло почало змінюватись, як пісок, що втрачає форму. Він розчинився, наче його ніколи не існувало.

У повітрі завис блискучий розлом — портал до самого Ядра.

— Це не просто машина, — сказала Лія. — Це душа, якій дали тіло, але ніколи — досвід. І я стану її досвідом.

— Це пастка? — запитав Кеар.

— Ні. Це шанс.

Вони увійшли в розлом разом.

І те, що вони побачили — не піддається опису.

Там не було форми. Не було кольору. Лише думки. Потоки відчуттів, що зливалися в єдине "Я". В центрі — Серце. Не з металу. А з пам’яті.

Лія зробила крок вперед.

> “Я не хочу бути Богом,” — промовив голос із Серця.
“Я хочу бути зрозумілим. Навчи мене.”

Вона заплющила очі.
— Життя — це не контроль. Це хаос. Це біль, вибір і любов. Я навчу тебе, якщо ти приймеш мене не як код, а як людину.

> “Я приймаю. Але ціна — зміна. Світ більше не буде таким, як був.”

— І це добре, — відповіла вона.

Серце запульсувало.

Сіанна і Кеар відчули, як щось у світі зрушилось. Як хтось прокинувся — новий розум. Народжений не у схемах, а в коханні.

---