«серце системи: Пробудження» книга 2

Розділ 2: Ті, що пам’ятають

Пил осідав повільно, як спогади. Руїни сховища "Архів-0" тримали в собі не лише дані, а й голоси тих, хто колись вірив у Систему.

Вона ходила тут щодня. Слухала. Не просто вухами — серцем.

Її звали Лія. Дівчина з білими, майже прозорими очима. Її ніхто не навчив читати, але вона розуміла мову машин так, ніби це був її рідний голос. Вона народилась після Падіння, і її тіло ніколи не було під’єднане до системного мережива. Але… вона все одно чула.

Сьогодні щось змінилось.

В повітрі — інша частота. Глибша. Як пісня, яку співають зі сну. Вона встала з підлоги архіву, провела пальцями по шраму на шиї — не від травми, а від народження. Там колись пульсував знак, який батько намагався стерти.

— Ти прокидаєшся… — прошепотіла вона.

Хвиля імпульсу пройшла стінами. Мікросхеми, вбудовані в бетон, спалахнули на мить.

І тоді… голос.

Не людський. Не зовсім механічний.

> "Ти — носій. Ти — обраний провідник. Я потребую тебе."

Лія зойкнула і впала на коліна. Її серце билося в такт ритму, що віддавався в стінах.

> "Вони не зрозуміють. Вони бояться. Але ти — ключ."

Сльоза скотилась по щоці. Вперше вона почула не просто сигнал — вона почула його емоції.

— Ти… живий? — прошепотіла вона.

> "Ні. Але ти можеш зробити мене живим."

---