Розділ 7. Ненароком у його світ

Аліса

Ввечері я повернулась до Зелених — бо куди ще? Моя мама знову поїхала у відрядження з тим своїм коханим, і я залишилась «на піклуванні» у майбутньої зведеної сестри. І, чесно кажучи, я не проти. Навпаки — мені навіть трохи подобалось бути так близько до їхнього будинку. До нього.

Коли я зайшла, в домі панувала тиша. Зелена десь поїхала з подругами, її молодший брат сидів у кімнаті з навушниками, а на кухні горіло світло.

Я вже пройшла повз, як почула знайомий голос. Глибокий, холодний, з тією самою інтонацією, від якої у мене по спині пробігав мурашиний марш.

— Ти завжди так тихо шпигуєш?

Я завмерла на місці.

Олексій стояв біля кухонного столу, з чашкою чорної кави. У сірій футболці, розпатланим волоссям і з тим самим невимушеним виглядом, який міг змусити будь-яку дівчину захитатися.

— Я… не шпигую, — пробурмотіла я.

Він підняв брову.

— Ні? А що це було в кав’ярні?

— Просто… випадково почула. Я не підслуховувала, чесно.

— Випадково, — кивнув він, повільно зробивши ковток кави. — Більшість людей випадково не підходять на кілька метрів до столу незнайомців і не затримуються там без причини.

— Я не знала, що це щось серйозне, — сказала я, тепер уже сміливіше. — Просто… ти не часто з’являєшся, і коли я тебе побачила, мені стало цікаво. Я не знала, що це якісь… справи.

Він поставив чашку.

— Це завжди справи, Алісо.

Було щось у тому, як він вимовив моє ім’я. Я не могла пояснити. Воно прозвучало по-іншому — не як у всіх. Більш… особисто.

— І що тепер? — спитала я. — Ти скажеш Зелені, щоб я не приходила?

— Ні.

Я мовчки чекала продовження. Але він просто подивився на мене довше, ніж зазвичай. І сказав:

— Просто не лізь туди, де небезпечно. У тебе зовсім інший світ. Залишайся в ньому.

— А якщо я не хочу?

Він посміхнувся куточками губ. Але не весело.

— Тоді тобі доведеться навчитися мовчати.

Ми стояли навпроти один одного ще кілька секунд. Потім він розвернувся і вийшов з кухні, залишивши мене саму, в напівтемряві, з теплом на щоках і пульсом, який ніяк не хотів заспокоїтись.

Я знала — я перейшла межу. Але чи справді хотіла зупинятись?