Розділ 30

Тиждень буквально знущався з усіх. Лекції йшли одна за одною безперервним потоком, голова гуділа від нескінченних заклинань, класифікації рослин, військової тактики й, особливо, від невпинних дівочих розмов про Королівський бал. Усі довкола обговорювали лише вбрання, майбутні танці та пліткували про те, хто з ким піде. Я щиро намагалася не звертати на це уваги й повністю зануритися в навчання, але загальна метушня все одно неминуче проникала в думки.

Виходячи з чергової лекційної аудиторії, я раптом завмерла: у кінці напівпорожнього коридору стояв Брієр.Його погляд був максимально серйозним і прикутим тільки до мене. Він зробив кілька карбувальних кроків назустріч і абсолютно рівним, позбавленим емоцій голосом мовив:

— Після занять я буду чекати на вас у моєму кабінеті, Сабрен.

Він розвернувся й пішов геть, навіть не зупинившись для пояснень. Я залишилася стояти, практично задихаючись від раптового припливу крові до обличчя.

— Ого! — Кара одразу підхопила мене під руку зі своїми фірмовими жартами: — Може, наш суворий професор сам спить і бачить тебе у білій сукні поруч із ним під аркою вінчання?!

Проте, розгледівши мій блідий і переляканий вигляд, вона миттєво посерйознішала:

— Ейріно... Якщо без жартів. Як взагалі так вийшло, що тобі запав саме викладач?

Я лише мовчки зітхнула й опустила очі. Я й сама не могла відповісти на це запитання: не розуміла, що це за химерне почуття — дика симпатія чи вже справжня закоханість. Але я була практично впевнена, що сьогодні Брієр кличе мене зовсім не заради романтичних розмов.

Увечері я підійшла до його кабінету. Коридори Академії вже повністю стихли. Я обережно постукала й зайшла. Брієр стояв біля високого вікна, дивлячись на вечірній парк.

— Як ви, Сабрен? — запитав він, не повертаючись. — Дізналися щось про той ніж?

— Ні, професоре, нічого, — тихо відповіла я, зачиняючи двері.

— Я теж поки не маю зачіпок, — він обернувся, і його обличчя здалося мені дуже втомленим. — Але в мене є план. Він небезпечний, проте може спрацювати. Я застосую його лише в крайньому разі й тільки за вашої повної згоди.

— Що за план? — напружилася я.

— Пустити чутку й натяки, що ви щось бачили й знаєте деталі викрадення. Це змусить культ виявити себе й діяти необачно. Я особисто подбаю про вашу цілодобову охорону, поверху не підійде жодна жива душа без мого дозволу. Поки це тільки варіант, і я нічого не робитиму без вашого добровільного рішення. Але мені потрібно знати: я можу на вас розраховувати?

Після короткої, важкої внутрішньої боротьби я подивилася йому прямо в очі й мовила:

— Якщо це буде єдиний вихід і якщо ви гарантуєте мені повну безпеку... так. Я згодна.

Брієр поважно й повільно кивнув:

— Сподіваюся, до цього не дійде.

Я вже розверталася, щоб піти, як раптом Брієр за кілька швидких кроків опинився поруч. Його прохолодні пальці обережно торкнулися моєї щоки, а погляд став диким, гарячим і темним.

— Звідки ви взагалі взялися на мою голову, Сабрен?.. — прошепотів він, і його голос зрадницьки затремтів. — Що ви за дивне створіння таке? Чому мене так несамовито тягне до вас? Чому поруч із вами хочеться забути про все — про правила, статус, мораль?..

Його подих обпікав мої губи:

— З того першого випадкового поцілунку я просто втрачаю глузд, щойно отримую можливість бачити вас. Я готовий вбивати, коли поруч із вами треться цей Семюель чи Сіртан... Ви — моя здобич, Сабрен. Ніжна, беззахисна, дражлива... Ви моя, і більше нічия.

Не даючи мені мовити й слова, він владно й жадібно впився в мої губи. Це був поцілунок без дозволу — голодний, пристрасний, що знімав геть усі ментальні бар'єри. Я просто потонула в ньому, обхопивши його плечі.

Раптом Брієр із силою відірвався від мене, важко дихаючи.

— Ідіть, — задихаючись, наказав він. — Ідіть і будьте надзвичайно обачні. Я подбаю, щоб вам ніхто не зашкодив.

Він гірко, зламано усміхнувся й прошепотів сам собі:

— Господи, чому кожна наша зустріч із вами обов'язково закінчується поцілунком?..

Я не змогла відповісти ані слова. Лише розвернулася й майже вибігла з кабінету, тремтячи від того пекучого, небезпечного полум'я, яке він щойно залишив на моїх губах і в моїй душі.