Розділ 18

У парку академії ми з Карою готувалися до іспиту з історії магії. Сонячне проміння пробивалося крізь листя дерев, але настрій у нас був зовсім не сонячний — матеріал здавався просто непідйомним.

​— Все, Ейріно, це кінець! У мене зараз почнеться гегемонія нервового зриву! — бідкалася Кара, гортаючи товстелезний підручник. — Хто вообще вигадав запам'ятовувати всі ці дати й конвенції?!

​— Якщо я це провалю, піду жити в ліс і повчатиму білок магічній історії, — жартома відповіла я.

​Але якщо чесно, всередині мене все стискалося від тривоги. Професор Брієр був дуже розумним, небезпечним і суворим викладачем. Він не терпів порожніх відмовок та поверхових відповідей. Після нашої розмови в кабінеті й його суворого «не загравайся» я чітко розуміла: з ним треба говорити тільки по суті, без жодних жартів.

​Раптом на стежці з'явився лорд Есмонт у своєму розкішному елегантному камзолі, а за ним, як завжди, йшли дівчата-прихильниці, які тихо хіхікали.

​— О, дивіться, наші милі трудівниці вчать історію! — глузливо вигукнув Есмонт, зупинившись перед нами. — Сподіваюся, ви вже приготували сльози для Брієра, коли він поставить вам провал?

​— Есмонте, йшов би ти звідси, поки неушкоджений, — спокійно й холодно відповіла я.

​— Та ти подивися на нього, — підхопила Кара з гострою усмішкою. — Ти краще зі своїм сільським акцентом розберися, а ніж нам тут моралі читати!

​Есмонт миттєво спохмурнів і зробив крок до Кари, але раптом з-за дерев вийшов Таер Сіртан. Він зупинився поруч і холодно глянув на Есмонта.

​— Відчепися від дівчат, Есмонте, — суворо сказав Таер. — Якщо не хочеш підхопити раптову хворобу й злягти в лазарет на тиждень.

​Есмонт зблід, щось пробурмотів і швидко зник разом зі своїми дівчатами.

​Таер повернувся до мене й тихо мовив:

​— Я простежу, щоб він більше до вас не чіплявся. Я справді змінився, Ейріно, і дуже шкодую про те, що робив раніше.

​— Дякую, Таере, але це було необов'язково, — іронічно відповіла я, тримаючи дистанцію.

​Коли Сіртан пішов, Кара стиха прошепотіла мені на вухо:

​— Слухай, здається, він реально від тебе розум втратив...

​— Мені байдуже, — похитала головою я. — Я все одно йому не довіряю.

​В аудиторії для іспиту панувала абсолютна дисципліна. Вальден Брієр стояв біля дошки, виглядаючи як справжній господар цього простору.

​— Я зараз помру від опису Магічної Конвенції 413 року, — тихо шепнула Кара, сідаючи за парту.

​У цей момент до кабінету залетів захеканий Семюель:

​— Вибачте за запізнення, професоре! Я просто...

​— Сідайте, Крон, — різко перебив його Брієр.

​Семюель спробував щось зауважити й почав сперечатися про якесь трактування історичного факту, але Брієр обірвав його одним холодним поглядом:

​— Ще одне слово — і ви залишитеся без заліку.

​Семюель миттєво замовк і поспіхом сів на вільне місце.

​Коли Брієр роздавав екзаменаційні аркуші, він затримався біля моєї парти трохи довше, ніж біля інших. Я чітко відчула його аромат. Його холодний, уважний, майже особистий погляд на мить зафіксувався на моєму обличчі. Я миттєво почервоніла до самих вух і швидко опустила очі на папір.

​Завдання складалося з шести питань: три письмових, два аналітичних і одне відкрите. Я зосередилася й почала гарячково писати, намагаючись згадати кожну деталь. Час від часу я відчувала на собі його оцінюючий погляд. До кінця іспиту я спітніла так, ніби відбула важкий бій.

​— Пера на стіл, — пролунав суворий голос Брієра.

​Ми здали роботи й вийшли в коридор.

​— Ну як ти? — запитала Кара, витираючи чоло.

​— Якщо склала — значить, йому сподобалися мої роздуми. Якщо ні — спишемося після мого вигнання, — зітхнула я.

​Коли ми вже збиралися йти до гуртожитку, з кабінету пролунав голос Брієра:

​— Панно Сабрен. Зайдіть до мого кабінету у вівторок, після усіх іспитів.

​Він не надав жодних пояснень і зачинив двері. Я просто мовчки кивнула.

​— Навіщо він тебе кличе? — здивовано запитала Кара.

​— Не знаю, — збрехала я.

​Я не мала права розповідати їй про таємне розслідування. Але всередині мене з'явилося тривожне передчуття: напевно, з'явилося щось нове про викрадачів, і ця розмова у вівторок буде дуже важливою.