Розділ 17

Підготовка до іспиту з фізичної підготовки почалася за кілька днів. Академія миттєво наповнилася особливою енергією: студенти щодня бігали двором, відпрацьовували спаринги й витривалість, щоб не вилетіти з Моірре.

​Кара знайшла мене ще до сніданку, коли я робила розтяжку на галявині біля гуртожитку.

​— Ейріно, якщо ми зараз не почнемо бігати, я точно вмру на іспиті! — панічно заявила вона, розминаючи плечі. — А професор Ендрік просто запише мою смерть як провал і змусить бігати далі!

​— Може, просто прикинутися мертвими ще до початку? — зауважила я з посмішкою.

​— Ідея чудова, але Ендрік не повірить, — зітхнула Кара. — Тому вставай, ми біжимо крос!

​Ми вирішили самі добровільно пробігти довгу дистанцію: від головного фонтану до оранжереї, далі лісовою стежкою повз теплиці й назад через внутрішній двір.

​Під час розминки Кара раптом збавила темп і, трохи зніяковівши, мовила:

​— Слухай... А ти не помічала, що Ейдан останнім часом став якимось дуже милим?

​— Ейдан? — здивовано перепитала я. — Ну... він завжди був ввічливим.

​— Ні, ну ти подивись! Він мені так допоміг із тими магічними бар'єрами, завжди чемний, — Кара розпушила свої світлі кучері. — І взагалі, у нього волосся дуже правильної довжини!

​— То він тобі подобається? — з усмішкою випитувала я.

​— Та я ще не певна, — Кара похитала головою. — Але щось у цьому є.

​Усередині мене раптом прокинувся дивний внутрішній супротив. Наче щось у цій думці здавалося не зовсім правильним, але я швидко придушила це відчуття й дружньо зауважила:

​— Головне — не розпліскуй свої романтичні фантазії прямо під час спринту, бо впадемо!

​Бігти було важко. Повітря було вологим, земля — слизькою від ранкової роси, а дихання швидко збивалося.

​— Пам'ятаєш, — важко дихаючи, проговорила Кара, — як торік Ендрік змусив якогось хлопця плисти через ставок, бо той запізнився?

​— Сподіваюся, нас пливти не змусять, — хмикнула я. — Бо я вмію плавати хіба що сокирою.

​Вже біля самого фінішу Кара знову тихо запитала:

​— Ейріно... А це нормально, якщо я справді почну щось відчувати до Ейдана?

​Я трохи помовчала, згадуючи все, що коїться довкола, і відповіла:

​— Просто будь обережною, Каро. Він хлопець, а хлопець у нашій ситуації — це вже ризик.

​Виснажені й змоклі, ми впали на траву біля фонтана, але відчули, що цей спільний біг зробив нас ще ближчими.

​Сам іспит проходив у внутрішньому дворі. Нам влаштували справжнє випробування: біг на витривалість, смуга перешкод, підтягування, точність ударів і короткий спаринг з магічним захистом. Професор Ендрік, одягнений у сувору хакі-форму, ходив між рядами й гучно попереджав:

​— Жодної магії! Хто спробує схитрувати й використати закляття на бігу — відправиться вантажити мішки з соломою до самого вечора!

​Згодом з'явився Таер Сіртан. Він випередив усіх і вийшов у ідеально чистій, білосніжній спортивній формі. Намагаючись вразити мене гордовитим поглядом, він відволікся й на повній швидкості майже врізався в тренувальний бар'єр, сильно забруднивши свою форму пилом.

​— Так і було задумано! — голосно вигукнув він, обтрушуючи коліна й роблячи вигляд, ніби це якась особлива техніка.

​Поруч Маріла відчайдушно намагалася привернути його увагу: бігала лишні кола, ефектно підтягувалася на перекладині й голосно сміялася в порожнечу, сподіваючись, що Сіртан оцінить її старання.

​Коли викликали мене, я розуміла, що не можу показати ідеальних результатів, але наполегливо проходила кожен етап. Кожен рух давався з величезним зусиллям, м'язи горіли, але я не здавалася.

​Після мене бігла Кара — легко, азартно й швидко. Під час підтягувань вона майже зірвалася з перекладини, але в останній момент вхопилася руками й на весь двір викрикнула:

​— Це заради тістечок у їдальні!

​Професор Ендрік лише важко зітхнув і похитав головою.

​Після завершення іспиту ми з Карою ледве стояли на ногах.

​— Все... Я більше не відчуваю ні своїх рук, ні своєї гідності, — стогнала Кара, спираючись на мене. — Де тут душ і чи можна там трохи плакати?

​Ми буквально ввалилися в роздягальню, як після важкого бою: усе тіло боліло, було жарко, але водночас дуже смішно. Головне — ми вижили й склали цей іспит. І жоден Сіртан із пилом на формі не зміг зіпсувати нам настрій!