Збірка "Серце радості"

Якісь холодні витребеньки

Ця осінь нам морозить носа

Свій подих бачу нічогенько

Холодний вітер віє в рота

Як ранок — то холодним буде

Як листя — полумʼям зігріє

В цю осінь йду я поміж люди

Збирать тепло і смак надії

Молитва тиха йде до неба

Її щоденно ми складаєм

Бо долі іншої не треба

За цю ми вдячність Богу маєм

У мирі жити лиш бажаєш

Щоденно палко мрієш, дуже

Нехай закінчаться двобої

І будеш ти живий, мій друже

Природа щастя: по краплині

Я виколупую своє

Щоденне щастя у дитині

Родинне, і таке як є

Як мало треба, щоб радіти

Лиш мир, любов, братерства дух

Радіти, щоб не переспіти

Радіти як розрадить друг

Як наче пошепки і тихо

Як наче голосно і тут

Як ми сумуємо від лиха

І як радіємо, що тут

Буває місце ароматне

Зелена хвоя, квіти, сонце

Трава по-сонячному мʼятна

І вітер віє у віконце

Замружиш очі — вільна воля

Неначе долі Чорне море

І обіймає і обмиє, і нагодує

Вільна воля…

Якісь ліхтарики неначе

Ми з вами, хто і де у світі

І кожен сам від горя плаче

Але сердечки наче ліки

Розрадить друг чи може родич

Чужий напевно допоможе

Бо плач від кривди правду родить

І сльози горю допоможуть

Коли емоції у купі

Коли крізь сльози усміхнешся

То вийде, що разом ми, друзі

Бо переможе той, хто серцем

Як добре коли в хаті тепло

Як хороше і тихо так

Неначе дихаєш відверто

І кожний подих дивний знак

Відчую тихий поштовх суті

Міркую про любов і смерть

Як дивно і водночас круто

Якщо життя не шкереберть

Душа літає попід хмари

Де простір, краю неба видно

Ми може й вівці без отари

Та сильні люди, а не бидло

Вітаю всіх, хто грізний духом

Вітаю всіх, хто не пружинить

Війна дійде кінця, мій друже

Я серед тих, хто міцно вірить

Коли сонце через хмари

Напува — надія є

Добрі люди, їхні справи

Це оточення твоє

Довго жити, щастя мати

Що в душі бажаєш ти?

Посмішку подарувати

Підбадьорить, піднести

Як до кожного схилиться

Як дитині донести

В чесні очі надивиться

Ось чого захочеш ти!

Любові сонце напуває

Це джерело не має краю

Щоденно пісню обіймаю

І щастя-радості бажаю

Буває сили залишають

Буває, що надію кришить

Тоді до Бога пригортаюсь

Він крила нові начикрижить

Політ недовгий і непевний

Молитва — чиста і без болю

З Тобою діалог щоденний

І пошук повного спокою

Хоча би ноги намочити!

Це море весняне щебече

Холодну воду підперчити:

Щоб жар пройняв по самі плечі

Вода сама тебе обмиє

Вода сама тебе зігріє

І сонце-небо по секрету

Думки солодкі нам навіє

В гостях у моря серце чисте

Глибінь накриє з головою

Я йду вперед на нове місце

І рада зустрічі з тобою!

Нове, морське і ворухливе

Тривожне, мрійне і печальне

Для мене холодінь — плечиста

А хвилі — дужі і зухвалі

Я мерзну і зігрітись мушу

Я мрію і радію поспіль

Я тут: зігрію добре душу

І заповзу назад у постіль!

Як перестріну листя клена

Відразу гратися кортить

Лізь по коліна в кучугуру —

Осінній настрій прилетить

Навчання, хризантеми, сосни

Чи шашлики смачним димком

За що тебе люблю я, осінь, —

Що ти стрічаєш нас танком

Танцює листя, фарби, пісня

Фігури з настрою згинай

Зелених ти дерев тінистих

Залиш нам на пташиний рай

В раю послухаю я птаха

Тремтливий і журливий спів

І сосни, їх крислата лапа

Сховає пташку в світі снів

Земля замерзла, скроні точить

Мороз — стихійне лихо нам

Зима морозом нам наврочить

А сонце ніс зігріє сам

В морозі крила замерзають

Будинки не готові гріть

Він несерйозний, бал не править

Мороз цей легко пережить

Країна, де ростуть лимони

Вона не вміє зимувать

І дехто в светрі в зиму бродить

А хтось босоніж, не спіймать

В цю зиму спати лиш виходить

І натягнути сто панчох

Не буду літечко тривожить

Товаришую, гріюсь, ох!

Стоїть туман, холодний, білий

Ножем розріж — і вільним будь!

Збирай вологу в світлій днині

І про хмаринки не забудь

Ніяк не видно краєвидів

Людей замало, тихий день

Неділя від трудів спочине

Не буде з радіо пісень

Неначе подив і чекання

Природа ковдру нам дарує

Такі недільні сподівання

Я напишу, чого бракує

Бракує миру на планеті

Війна не знає співчуття

Його не знайдеш в Інтернеті

Для цього треба жить життя

Завʼяле листя просто долі

Останнє листячко злітає

Місцеве гілля квітне знову

Воно й зимою розквітає

Жовтенькі квіти серед мряки

Кофай ця квіточка зоветься

Не ароматна, просто сонце

І з нею осінь усміхнеться

Сміюсь і я, знайшовши диво