Глава 7

Елізавета з неприхованою уїдливістю в голосі промовила, звертаючись до Вільвети:

— От дійсно, Вільвето! Краще свій гріх їжею насичуй, аніж моїм чоловіком! Вільвета лише зойкнула у відповідь, проте в її голосі вже не було колишньої агресії:

— Пані Елізавето! Будь ласка, не отруюйте своїми словами все те смачне, що принесла наша мила Емілія! Елізавета на це лише дзвінко розсміялася:

— Вільвето, люба! От якби ти так запекло не полювала на мого Річарда, ти була б просто ідеальною дівчиною!

Чомусь від цих слів Вільвета густо зашарілася і навіть ледь помітно посміхнулася. На відміну від жінок, моє обличчя набуло кам’яного виразу — так бувало завжди, коли Емілія опинялася поряд.

Я опустив руку і, не відриваючи прискіпливого, майже болісного погляду від неї, стежив за кожним її граціозним рухом.

Вона неспішно наблизилася до софи, де сиділа Елізавета. Поряд стояв невеликий різьблений столик на одній вигнутій ніжці. Емілія акуратно поставила піднос, знову кинула на мене  пронизливий погляд.

Від нього у мене миттєво застукало в скронях, вираз обличчя став ще більш напруженим, а губи стиснулися так сильно, що аж побіліли.

Емілія, не відводячи від мене очей і чарівно посміхаючись, лагідно промовила:

— Пригощайтеся! Смачного вам усім!

Елізавета підскочила і схопила першу-ліпшу здобу, до якої дотягнулася. Спершу вона глибоко вдихнула аромат випічки, захоплено вигукуючи:

— Боже мій! Який запах! Та тут від самих лише пахощів можна з глузду з’їхати! У нашого кухаря просто золоті руки! Річі, чого ти стоїш? Бери, поки тепленьке!

Вона радісно відкусила великий шматок і глянула в мій бік. Її вираз обличчя вмить змінився, і вона, повільно жуючи, коротко кинула:

 — А-а-а... Все ясно. Я й забула.

Вільвета, наближаючись до тарілок на підносі, теж подивилася на мене і додала:

  — Пане Річарде, ви знову застигли? Зрозуміло...

А я вже не чув і не бачив нічого й нікого в цьому кабінеті, окрім Емілії. Її очі... Її обличчя... Її посмішка... Волосся, що спадало на плечі... Кожен рух її стану... Боже! Як же це все було неймовірно, болісно красиво! І над усім цим панував її кришталевий голос.

Я дивився тільки на неї, напружившись так сильно, наче перед вирішальним боєм із найнебезпечнішим ворогом. Емілія тим часом наповнила жінкам келихи духмяним чаєм.

І знову звела погляд на мене. Цього разу вона звернулася прямо до мене:

— Пане Річарде, а ви не бажаєте приєднатися до ваших панянок, щоб смакувати ці чарівні ласощі разом із ними?

У цьому зверненні я чітко почув навмисний акцент. Вона нагадувала, що в мене вже є дві красуні, з якими я можу проводити час, тож навіщо я заглядаюся ще й на неї.

Це було неймовірно боляче чути. Особливо з урахуванням, що Емілія знала про мої почуття...

Якось, три місяці тому, коли сміливість ще не полишила мене, я зізнався їй у всьому. І тоді почув у відповідь майже те саме.

Тоді це було гірко. А зараз чомусь відчулося в рази болючіше.

У відповідь я лише промовчав, ще ширше розплющивши очі від прихованого відчаю. Емілія всміхнулася і додала:

 — Ну, як знаєте, пане Річарде! Я наповню ваш келих чаєм і залишу поряд ось цю здобу — можливо, пізніше ви нею пригоститесь або ж вас хтось пригостить. Наш кухар сказав, що ця випічка —  підйде саме для вас. Тому я піду. Залишу вас наодинці зі справжньою насолодою. Смачного!

Вона вклонилася і неспішно покинула кімнату, жодного разу не озирнувшись. Кожне її слово було призначене мені. І кожне з них, наче гостра стріла, влучило в саме серце.

Вона знову красномовно натякнула, що я й так оточений жінками, від яких можу отримати все, що забажаю. Але... Кохана моя Еміліє... Як же ти не розумієш, що я не хочу нічого від них отримувати?

                                                            Бо я не кохаю їх!  Жодну з них!

                                                                          *   *   *

          Вітаю вас! Оновлення виходитимуть щодня, тому не загубіть цю історію серед інших -  підпишіться на мене, додайте у бібліотеку і дайте знати сердечком❤️, що вона варта    того.                                                                        Дякую Вам любі читачі))))