Глава 3

            Вона, не змінивши своєї хижої пози, продовжувала нещадно свердлити мене гострим поглядом і так само погрозливо тихим, майже шепітливим голосом промовила:

      — Якось... Пане Річарде, це надто непереконливо звучить із ваших вуст. Я всі ці три роки спостерігаю одну й ту саму лінію вашої дивної поведінки. Я починаю звіт. Ви слухаєте. Потім, коли розпочинається детальний розгляд дрібниць, ви поступово втрачаєте будь-яку пильність. А згодом і зовсім припиняєте стежити за суттю справи. Спочатку я щиро гадала, що, можливо, ви просто не звикли до такої високої щільності моїх звітів.

         Я боковим зором чітко побачив, як вона неспішно й провокативно провела кінчиком язика по своїх пухких губах, а потім продовжила:

          — Але згодом я зрозуміла, що то ви навмисно починаєте перемикати свою дорогоцінну увагу куди завгодно, тільки не на мій звіт! Потім я почала серйозно думати, що, можливо, я недостатньо професійна саме для вас... пане Річарде.

     На цих словах я знову різко перевів погляд на неї і почав швидко говорити, відчайдушно сподіваючись, що це хоч якось зможе згладити цю вкрай незручну ситуацію:

          — Ну що ви таке кажете! Ви надзвичайно професійна! Ви дивовижно розумна, і у вас усе завжди чітко, детально та зрозуміло... — проте речення я так і не закінчив. Вільвета дивилася своїм палким, вогняним поглядом прямо мені в очі. Вона ледь примружилася, і ще тихішим, але від того не менш загрозливим голосом процідила:

        — Пане Річарде, зовсім не ввічливо отак перебивати дівчину! Чи ви не знаєте елементарних правил етикету? Зараз говорю я! І я ще не договорила! Дозвольте мені нарешті продовжити?

     Мене майже прошибло холодним потом від цих слів, а точніше — від того потужного психоемоційного посилу, який вони в собі несли. Я трохи відкрив рота, щоб було легше вдихати повітря, і знову перевів погляд убік, а моя помічниця і за сумісництвом ментальна катувальниця продовжила:

        — Але потім я подумала: мої змістовні звіти аж ніяк не можуть бути причиною такої відвертої неповаги до моїх зусиль з вашого боку. Тому я довго ламала собі голову над тим, що ж іще може бути справжньою причиною. І от сьогоднішній випадок, чи не найжахливіший з усіх за рівнем зневаги до мене, навів мене на одну цікаву думку. Хочете її почути, пане Річарде?

        Я сидів абсолютно мовчки, аби ще раз випадково не нарватися на її ментальний словесний кинджал. Але я знову невірно оцінив ситуацію. Цього разу я мав відповісти, і за свою недогадливість таки отримав удар тим кинджалом:

      — Так от значить як, пане Річарде? Ви навіть зараз мене навмисно ігноруєте? Ігноруєте елементарне пряме запитання своєї підлеглої? Ну тоді це все пояснює мені ситуацію вже остаточно!   

          Мене наче холодним лезом пронизало наскрізь! Я знову різко повернувся до Вільвети і, скорчивши винувате обличчя, майже виправдовувально вигукнув:

       — Та ні, пані! Ну що ви таке говорите! Я просто щиро не бажав вас знову перебивати на пів слові! Звісно, я дуже хочу почути вашу думку! Помічниця все з тим же викличним поглядом примружених очей відповіла:

      — Ну добре, пане Річарде. Сьогоднішня ситуація навела мене на думку, що я... саме Я, не подобаюся вам як ельфійка! Як жінка! Що я вам, пане Річарде, просто огидна! І своєю поведінкою ви це щойно блискуче довели!

          От тепер мене дійсно кинуло то в жар, то в холод! Звісно, я був неуважний, і дуже часто ігнорував її доповіді, хоча вони завжди були ідеально складені. Але я навіть уявити не міг, що моя поведінка може так сильно її турбувати і довести до таких жахливих висновків.

         Мені вмить стало нестерпно соромно, що своєю неуважністю я так грубо зачепив її жіночу гідність. Я знову різко подивився на неї і, широко розкривши очі від подиву, голосно промовив:

       — Пані Вільвето! Що ви таке кажете! Ви чудова, неймовірно гарна та розумна дівчина! Звісно, ви мені подобаєтесь! Женіть ці безглузді думки геть від себе!

       У відповідь на це Вільвета нахилилася до мене ще ближче, майже впритул. Від цього руху я мимоволі подумав, що темна тканина, яка так напружено стискає її груди, зараз точно трісне по всіх швах. Мені взагалі здалося, що вона має намір мене зараз... поцілувати.

          Але вона лише обпалила мене своїм теплим, приємним на аромат диханням і промовила майже в самі губи, дивлячись прямо в глибину моїх очей:

           — А що саме в мені подобається вам найбільше? — вона завмерла в очікуванні відповіді.

                                                                          *   *   *

          Вітаю вас! Оновлення виходитимуть щодня, тому не загубіть цю історію серед інших -  підпишіться на мене, додайте у бібліотеку і дайте знати сердечком❤️, що вона варта    того.                                                                        Дякую Вам любі читачі))))