Розділ 3

Моніка

Крокуючи до гаражу Ferrari, мої очі переливаються з одного працюючого члена команди на іншого. Вони всі вкладають свої зусилля, щоб зробити цей болід ще швидшим, ще потужнішим. Кожен рух, кожен дотик - це шажок до перфекції, до мрії про перемогу.

Але коли я наближаюся до гаражу, мої очі зупиняються на боліді - символі стійкості, швидкості та пристрасті. Він стоїть тут, весь у червоному кольорі, мов символ сили та влади. Його контури, його грація - це просто красиве видовище, яке змушує моє серце битися швидше, а думки бігти швидше.

Цей болід - моя мрія, моя надія, мій спосіб здійснити неможливе. І коли я дивлюся на нього, я відчуваю, що все можливо. Він - моя рішучість, моя сила, мій бажаний триумф. І я знаю, що разом ми досягнемо неймовірних висот, піднявшись на підіуми переможців.

Крокуючи до команди, я відчуваю на собі погляди і увагу всього персоналу. Я єдине жіноче обличчя серед всіх чоловіків, але це не хвилює мене. Вони всі знають, що я - сильний пілот Формули 1, а це - моє місце, моя родина.

Коли я ступаю на територію команди Ferrari, відчуваю, що стаю частиною чогось великого, чогось більшого за себе. Це не просто команда, це легенда, символ швидкості та престижу. І тут, серед цього найкращого з кращих, я відчуваю себе на своєму місці, готуючись до наступного виклику, до наступного захоплюючого рейсу.

Для мене це - не просто команда, це - моя мрія, що стала реальністю. І я готова битися за перемогу, готова підняти прапор Феррарі на вершину успіху. Це - моє призначення, і я впевнена, що разом з командою ми здатні на неймовірні речі.

—Усім привіт!– вітаюся голосно.На мене звертають увагу,з посмішками на обличчі.

– Привіт!– в один голос сказали хлопці,які крутилися біля боліту.

Коли я підійшла до хлопців у команді, вони зустріли мене з посмішкою на обличчі та почали давати п'ять в руку один за одним. Це була весела та дружня атмосфера, яка засвідчувала теплий прийом та відкриття в команді. Вони вже знали мене як сильного пілота, і це було як запрошення у спільноту, де кожен цінує і підтримує один одного.

Потім я підійшла до боліда і спостерігала за роботою хлопців. Вони були настільки уважними до деталей, настільки зосередженими на своїй роботі, що це вражало. Кожен рух, кожне налаштування - це було як танцювальна симфонія, де кожен член команди виконував свою роль з великою майстерністю і відданістю.

– Ну як тобі? Справді гарний?– запитав один із них,показуючи на боліт.

– Нереальний, сподіваюся,що він буде такий в на трасі!– відповідаю,а всі посміхаються.

– А ти готова?– чую голос позаду.

Коли я повернула голову, мої очі зустрілись з поглядом директора команди, Фернандо. Його посмішка вразила мене - це була посмішка, що випромінювала впевненість та підтримку. Через кожен крок, який він робив до мене, я відчувала, як моя впевненість росте, як надія розцвітає в моєму серці. Впевнена у собі та готова до нових викликів, я чекала на слова підтримки та віри від Фернандо. Його присутність надавала мені силу та впевненість в тому, що я на правильному шляху.

Коли він наблизився, я відчула тепло його посмішки, яка переливалася від робочої енергії та захоплення. Цей момент зміцнював мою віру в себе і мої можливості. І я знала, що з такою підтримкою нічого не може статися неправильно. Ми були готові до всього, готові до боротьби за перемогу.

– Готова,пане Фернандо!– він обійняв мене,ніби я його донька. А можливо,тому що я єдина дівчина тут.

– Сьогодні день Кваліфікації...– він махає головою.

– Так,тому тобі треба стояти на гарному місці,– махаю головою у відповідь.

– Так і зробимо!– він засміявся,потиснувши мої плечі,а потім трішки відійшов від мене.

– Вже скоро починаємо,будь готова,– сказав мені Фернандо,а потім відійшов до хлопців.

Поглянувши на свій костюм, я відчула, що він став частиною моєї сутності, частиною того, хто я є на трасі. Він був червоного кольору - символу стійкості, сили та пристрасті. Цей колір, навіть на перший погляд, надавав мені перевагу та впевненість.

Костюм був моїм бар'єром між мене та шаленою швидкістю, що чекала на трасі. Він був моїм засобом захисту та моєю зброєю у боротьбі за перемогу. Червоний колір наповнював мене енергією та рішучістю, готовою витримати будь-які випробування.

Коли я дивлюся на свій костюм, я відчуваю,що це більше, ніж просто одяг для гонок - це був мій образ, моя ідентичність на трасі. І я знала, що разом з ним я здатна на неймовірні досягнення, готова впевнено крокувати до перемоги.

– Вже починаємо!Готуємо боліт!– чую голос хлопця,чемно,не знаю ще,як кого звати. Але розумію,що починається.

– Успіху,Моніка!– сказав Фернандо,який був недалеко від мене,але дивився на мене.

– Нам успіху!– переправляю його. Мені здається,що якщо я отримаю гарний результат,то це буде заслуга кожного. На мої слова,він лише махнув головою.

Побачивши зібране навколо багато людей - журналістів, камерних бригад, які знаються зі зйомок нового сезону на Netflix, а також представників інших команд, таких як Macclaren та Haas, які готували свої боліди в сусідніх гаражах, я відчула хвилювання та піднесення.

Цей момент був як запуск ракети перед головною подією. Серце почало битися швидше від очікування того, що нас чекає. Попри сумбурність навколо, я відчувала велику концентрацію енергії та бажання кожного з присутніх досягти своїх цілей.

Збирається стільки людей, стільки ентузіастів та професіоналів, і кожен з них має свою роль у цій величезній машині під назвою "Гран-прі". Це було захоплююче здивування, яке зігрівало моє серце і підкреслювало важливість та значення моменту, який ми всі мали перед собою.

Почавши підходити до боліду, я відчула, що до мене підходять з шлемом. Мій погляд упав на цей символ безпеки та захисту, який є необхідним елементом моєї екіпіровки. Беручи його в руки, я відчувала його вагу, його значення - це був мій щит іншим світом, світом швидкості та ризику, де кожна деталь має значення.