Розділ 2

Гліб

Під час мого прогулянки по дорозі до офісу команди Ferrari, мій погляд спочатку зачепився за мандрівний світлофор, а потім привабила увагу незвичайна активність на вулиці. Команда Netflix почала зйомки нового сезону серіалу про Формулу 1, розміщуючи камери та збираючи матеріал для майбутніх епізодів. Я відчував підвищений пульс від ексайту, бачачи, як вони працюють, захоплено обговорюючи стратегії та ділові зустрічі.

Проходячи повз, я відчував велике сумління і деяку тривогу, розмірковуючи про те, як ці епізоди можуть вплинути на нашу команду, нашу історію. Водночас, знаючи, що кожен епізод принесе новий рівень уваги до нашого спорту, до нашої команди, я відчував себе частиною цього великого шоу, яке збирає відзнаки та прихильність від шанувальників Формули 1 по всьому світу. І хоча мої думки були розділені, я не міг уникнути відчуття хвилювання і надії на майбутнє.

Подія, коли команда Ferrari сама пропонувала мені можливість стати пілотом Формули 1, залишається найяскравішим моментом у моєму житті. Як дитина, я завжди мріяв про це - відчувати швидкість, контролювати потужний болід і змагатися на найпрестижніших трасах світу.

Коли мрія стала реальністю, і я отримав пропозицію від Ferrari, це було як втілення всіх моїх найзаповітніших мрій. Підписання угоди з командою, знакова мить, яку я буду пам'ятати на все життя. Я відчував мішанину емоцій - радість, схвильованість, тріумф. Все, за що я працював і боровся, здійснилося.

Цей день залишається у моїй пам'яті назавжди, як символ перемоги і невичерпного потенціалу. Ця мить підтверджує, що ніщо неможливе, якщо маєш віру у свої мрії та готовий працювати для їх здійснення.

– Новий сезон,друзі?– запитую хлопців,які ставили свої камери.

– Так!– відповідають ніби в один голос.

– Як ти,Гліб?– запитує хтось з них,але не зрозуміло хто,адже я вже поспішаю.

–Як і ви,нервую,але готуюся до найкращого!– я здивований,що говорю це так...Бадьоро чи що? Не знаю.

Йдучи в Бахрейні, я відчуваю, як пекуче сонце пронизує кожну клітинку мого тіла, а вітер обпікає обличчя гарячими струменями. Навіть як людина, звикла до спеки, я не можу залишити без уваги цю вражаючу та різноманітну погоду. Тут, в Бахрейні, погода має свій власний характер, який відрізняється від моїх звичних сонячних днів у Іспанії.

Жара тут відрізняється своєю сухістю та відчутністю, яка проникає в глибини кожного вдиху. Така атмосфера наповнена енергією та інтригою, що випромінюється з гарячого піску і полум'яного неба. Хоча я звик до спеки, адаптуючись до літніх температур в Іспанії, Бахрейн завжди здатен приголомшити своєю жарою та екзотичністю.

Навіть в цьому палкому спекотному кліматі, я відчуваю неймовірний дивовижний потенціал цього місця, який додає нові відчуття та враження до мого досвіду. Тут, в цій землі вогню та піску, я відчуваю себе частиною чогось більшого, чарівного і непередбачуваного.

– А ось і ми на місці,– говорить Бен. Це мій помічник. Якщо це можна так назвати.

– Так,мені личить червоний?– натякаю на свою футболку,яка червоного кольору. Він сміється,але ж я зараз теж.

– Мені здається,що так!– якось невпевнено.

– Брешеш?– запитую. Знову сміється.

– Чувак,я не брешу,дуже пасує тобі червоний,– повірю.

Починаючи свій спокійний спуск по сходах, я відчував, як пульс мого серця прискорюється від очікувань і адреналіну. Кожен крок був нагадуванням про мою мету, про те, що піднімаюся до дверей офісу, щоб розпочати свій день роботи. Але мій погляд не можна було утримати від спостереження за іншими командами, які також збиралися і готувалися до дійства. Вони були напружені, зосереджені, але в той же час - наповнені хвилюванням і бажанням показати свій найкращий результат.

Поглянувши на трасу, яка вже скоро чекала мене, я відчував, як моя душа розгортається від хвилювань. Траса була моїм полем бою, де я мав змогу випробувати себе, свої навички і вміння. Вона манила мене своєю загадковістю і непередбачуваністю, але разом із тим надихала на великі досягнення та нові перемоги. Кожен поворот, кожна пряма - це виклик, який я з нетерпінням чекав піднятися на підіум.

–Привіт, чемпіоне!– чую голоси команди. Заходячи в середину,я вже відчуваю тепло від них.

–Раді бачити тебе!– знову хтось з них.

 –Готові до великих перемог?– запитую,махаючи кожному рукою. Йду вперед,прсміхаючи кожному.

– Ти - наша секретна зброя на цьому сезоні!– це приємно.

Зі сподіванням на великі досягнення, я почав крокувати далі, з кожним кроком відчуваючи підтримку та енергію команди, що віталися зі мною. Посміхаючись, я віддавав їм відповідь, відчуваючи, що ми - одна велика родина, готова до викликів, які стоять перед нами.

Проте мій посмішка стала ще ширше, коли я помітив директора команди, Фернандо, який вже очікував мене. Його наявність збуджувала у мені впевненість і відчуття гордості. Я знаю, що він - лідер, який завжди готовий підтримати і підтримати свою команду. Його присутність передавала мені впевненість в собі і робила мене ще більш впевненим у тому, що ми досягнемо наших цілей разом. І з цією відомістю я підійшов до нього, готовий до нових випробувань і перемог.

– Ну привіт,Глібе!– говорить він,починаючи підходити до мене. Він тягне свою руку до мене.

– Вітаю!– я простягнув руку у відповідь,як за мить він взяв її.

– Як самопочуття?– запитую мене,відпускаючи мою руку.

– Чудово,а де Сем?– я привернув увагу,що немає мого напарника. Про це так дивно думати.

– Про це я й хотів поговорити...– щось невпевнено.

Його впевненість та спокійний підхід зробили мене трохи заспокоєнішим, але все ж таки я не хотів навіть думати про можливі негаразди. Моя мрія про успіх у Формулі 1 була такою сильною, що навіть найменші перешкоди виглядали непомітними у порівнянні з моїми бажаннями.

Проте, коли директор почав показувати екран телефону і натякає на те, що відбувається, мене охопив хвилюючий страх. Мої руки почали трохи дрожати, коли я взяв телефон і прочитав повідомлення. Що я побачив, змінило мій настрій раптово, викликавши туман невизначеності та тривоги.