Серце під маскою

Глава 9

 

Нарешті Софія добралася до салону, перукарка добре вже знала свою постійну клієнтку її смаки, та побажання, жінка як чарівна фея зробила гарну просту та водночас вишукану зачіску, хоч Софії напевно личило все до круглого личка та витончених м'яких рис обличчя.

Русяві широкі локони розсипалися по оголеній спині Софії, її червона сукня з відкритими плечима та оригінальним кроєм зі шлярками над грудьми.
Вона була готова, лишилося тільки дочекатися вечора. На заручини Софія запросила також і Настю, хоч подруга здається була без настрою, тому відмовилася прийти. Настя якраз закінчувала свою зміну, і допомогла іншим дівчатам прикрашати залу, її хотілося швидше піти, аби не бачити як Олексій стане на коліно і буде пропонувати Софії вийти заміж.
Вперше Настя не могла замаскувати емоцій, її лице настільки напружилось, що на шкірі розгладились навіть мімічні зморшки.
Дівчина засмучено повернулася на квартиру, її хотілося закричати на весь голос від злості, вона стала на середині кімнаті,  заплющила очі, міцно стиснувши кулаки до білих кісточок, та стукнула ногою.
Наталя не могла допустити, щоб її Олексій одружився з цією багатійкою, це ж вона мала бути його нареченою, і отримати зараз каблучку, бо першою з Олексієм, познайомилася на вечірці в клубі.
Настя пригадувала деталі того осіннього вечора, спочатку Олексій навіть не звертав уваги на Софію, а потім у Софії поламалася застібка на курточці, і вона попросила його спробувати полагодити, так їхнє випадкове банальне базікання переросло "Я відвезу тебе до дому" Запропонував Олексій.
Вже декілька днів Настя не приходила до роботи, бо сказала що хворіє, дівчина довго сиділа у своїй кімнаті, згадуючи деталі з життя, раптом до її голови прийшли давні і вже забуті розповіді про легенду в яку вона не вірила, не хотіла вірити.

Про чарівний ліс і людей що зникають, особливо молоді дівчата, а вона хотіла, щоб Софія зникла, безслідно, на завжди.
Ідея запросити Софію до дому у село на дівочий відпочинок, прийшла не відразу. Та й шансів що подруга погодиться було не багато, але за тиждень Настя таки запросила Софію прогулятися в здовж річки що протікала біля того таємничого лісу, позбирати лісових ягід і хоч спробувати сільського життя, на диво дівчина швидко погодилася Софії справі хотілося відчути себе серед іншого середовища, бо все її життя це тільки місто. На вихідних Софія разом з Настею поїхала до села, погода була чудова та тепла, тому Софія навіть не брала теплих речей.

- А тут гарно - Софія оглядала сільські краєвиди.

- Так, дуже.

- До речі твоя мама називає тебе Наталею це твоє справжнє ім'я?

- Ага, але я люблю коли мене називають Настя.

Дівчата йшли зеленим лугом прийшовши до річки, подруги сіли на траву, щоб подивитися на природу.
Наталя несла дерев'яний плетений кошик та пакет з одягом.

- А тут холодно - Зауважила Софія.

- Я казала тобі, ось візьми мій одяг переодягнись у штани.
Софія швидко одягла на себе джинси та легку Вітрівку.

- Що підемо до лісу по ягоди? - Запитала Софія.

- Так підемо, ти готова?.

- Ага, це вперше йду до лісу по ягоди аж страшно.

- Не хвилюйся йди за мною, тільки не відставай!.
Наталя сміливо пішла перша.

- До речі маю з собою яблучний сік хочеш, це домашній спробуй.

Наталя ще дома приготувала трав'яний напій для засинання, та провалу пам'яті, та розбавила соком.
Софія взяла пляшку з соком і спробувала, за мить вона відчула як у голові паморочиться, а в очах темніло.

- Все добре Софія - Наталі лице змінилося з доброзичливої дівчини на злу та ненависну.

Софія більше не відповідала і впала без пам'яті на землю.
Минув тиждень як розпочали пошуки Софії, вона зникла безслідно.

Настя вдавала смуток та починала винити себе коли бачила Олексія чи батьків Софії.

Олексій пригнічений увійшов до ресторану, він знову сів за той самий столик, як кожного разу у кінці зали, у відчаї хлопець замовив пляшку міцного вина.
Наталка стежила поглядом за ним і приховано нервувала, все ішло не за її сценарієм. Олексій досі залишався відсторонено і не проявляв до неї знаків уваги для нього вона досі залишалася другом звичайною знайомою з якою можна поговорити про вчорашній день.
Наталка принесла замовлення, і пляшку вина, поставила прямісінько перед ним, сіла за столик на проти Олексія.

- Вже є якісь результати пошуку? - Наталка говорила спокійно, ніби сама дуже хвилюється.

Олексій підняв очі на дівчину і насупив брови, він дивився вже не тверезо, бо ще з ранку встиг хильнути пару чарок.

- Поки результатів нема, але поліція продовжує пошуки.

- Льоша тобі треба відпочити, ти вже тиждень п'єш, так не можна себе пригнічувати, з рештою хороший сон би освіжив думки, а в тебе он які кола, очей вже не видно. Давай я тобі заварю краще чаю заспокійливого і допоможу дійти до дому.

Олексій підняв очі на Наталю, цього разу він глянув на неї по іншому, її слова заспокоїли  ніби привели до тями, йому давно хотілося відпочинку хотілося розслабитися і не думати хоч день про проблеми.

- Мені так погано - відказав він,- але ти права хороший сон не завадить.

Давай замов таксі й поїхали, але в готель, до дому в такому стані з'являтися не хочу, а то ще анотації від батьків отримаю.
Олексій розплатився, і вони разом з Наталею поїхали до готелю.
А потім ніби все у тумані сталося само собою, хотілося бодай трохи чиєїсь ніжності та розуміння і Наталя виявилася саме такою людиною, вже на ранок Олексій прокинувся у ліжку з Наталею, вона добре примістилася на його руці, він спробував потерти пальцями, бо рука вже трохи затекла і від його руху, почала прокидатися Наталя, вона розплющила очі та посміхнулася, трохи піднявшись поцілувала у губи, хоч цей поцілунок увів його у ступор, він зніяковіло посміхнувся, шукаючи у голові слова виправдання, але дівчина знову накрила його вуста, вже більш рішуче, і цього разу Олексій вже навіть обійняв її за плечі, відповідаючи на поцілунок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше