Учитель повернувся до класу, і урок продовжився, ніби нічого не сталося. Але для Максима все вже було інакше.
Його думки крутилися навколо одного:
Що буде, якщо написати щось більше?
Після уроку він швидко зібрав речі.
— Максим, зачекай, — сказала Настя, наздоганяючи його в коридорі.
Він зупинився, але не обернувся.
— Ти знову хочеш щось написати, правда?
Максим повільно повернувся до неї.
— Я просто хочу перевірити межі.
Настя зробила крок ближче.
— Це вже звучить небезпечно.
Максим на мить замислився, а потім тихо сказав:
— А якщо я напишу щось хороше?
Наприклад… щоб хтось уникнув проблем?
Настя подивилася йому прямо в очі.
— Ти не можеш знати всіх наслідків.
Максим дістав записник.
Але я можу спробувати.
Настя різко схопила його за руку.
— Максим, не треба!
Але він уже відкрив сторінку.
Рука тремтіла, коли він почав писати:
«Сьогодні ніхто не постраждає.»
На секунду все затихло.
Наче сам світ завмер.
Максим повільно підняв очі.
І в цей момент десь у коридорі пролунав гучний звук падіння.
Сторінка-18