Серце під час бурі

Спокуса

Максим дивився на відкритий записник, і його серце билося швидше, ніж зазвичай.

— Це було легко… — прошепотів він.

Настя різко повернулася до нього.

— Саме це і небезпечно.

Максим закрив записник, але не відвів від нього руки.

— Ти не розумієш, — тихо сказав він. — Я можу зробити все краще. Допомогти людям. Виправити помилки.

Настя похитала головою.

— Ніхто не має права вирішувати за інших, що для них краще.

Ці слова трохи зачепили Максима.

— А якщо я просто допоможу? Без шкоди?

— Ти вже не знаєш, де межа, — відповіла вона.

У класі поступово ставало тихіше — учні чекали повернення вчителя.

Максим подивився у вікно. Небо знову почало затягуватися хмарами.

Наче буря поверталася.

І разом із нею поверталося те дивне відчуття.

Сила.

Він повільно провів пальцями по обкладинці записника.

— А якщо я напишу щось справді важливе?

— Тихо сказав він.

Настя подивилася на нього з тривогою.

— Тоді ти можеш втратити все.

Максим нічого не відповів.

Бо десь глибоко всередині він уже зробив крок назустріч спокусі.

Сторінка-17

Подобається

#5340 в Любовні романи
#709 в Різне

Відредаговано: 17.03.2026