Серце під час бурі

Перевірка

Урок почався, але Максим майже не слухав учителя. Слова пролітали повз, ніби шум дощу за вікном.

Його погляд постійно ковзав до рюкзака.

Записник ніби кликав його.

— Максим, ти знову десь не тут, — тихо прошепотіла Настя.

Він ледь помітно кивнув.

Раптом у голові з’явилася думка.

А що, якщо перевірити ще раз? Але вже серйозніше…

Максим обережно відкрив рюкзак, дістав записник і прикрив його зошитом, щоб ніхто не помітив.

Рука трохи тремтіла.

Він написав:

«Учитель на кілька хвилин відволічеться і вийде з класу.»

Максим затримав подих.

Минуло кілька секунд.

Учитель раптом зупинився посеред пояснення, глянув на двері, ніби щось згадав.

— Зачекайте хвилинку, — сказав він і швидко вийшов із класу.

У кімнаті запала тиша… а потім учні почали перешіптуватися.

Максим повільно підняв очі.

Це знову спрацювало.

Але цього разу він відчув не радість.

А щось інше.

Тривогу.

Настя нахилилася до нього і тихо прошепотіла:

— Ти порушив обіцянку.

Максим мовчав.

Бо тепер він розумів:

Йому починало подобатися відчуття контролю.

Сторінка-16

Подобається

#5340 в Любовні романи
#709 в Різне

Відредаговано: 17.03.2026