Серце під час бурі

Новий день

Ранок настав тихо. Буря вночі стихла, і сонце повільно піднімалося над містом, освітлюючи мокрі вулиці.

Максим йшов до школи разом із Вадимом. Той щось активно розповідав, жестикулюючи руками, але Максим слухав лише наполовину.

Його думки весь час поверталися до записника.

— Ти взагалі мене слухаєш? — раптом запитав Вадим.

Максим здригнувся.

— Так… звісно.

Вадим підозріло подивився на нього.

— Бро, ти якийсь дивний сьогодні. Щось сталося?

Максим на секунду замовк. Він знав, що рано чи пізно доведеться розповісти другу правду.

— Можливо… — сказав він тихо. — Але ти навряд чи повіриш.

Вадим усміхнувся.

— Спробуй мене здивувати.

Максим зупинився посеред тротуару і подивився на друга.

— Добре. Уяви, що існує записник… у якому все написане починає відбуватися в реальному житті.

На кілька секунд запала тиша.

Потім Вадим голосно засміявся.

— Ого, це вже звучить як сюжет для твоєї нової книги.

Максим усміхнувся, але всередині відчував зовсім інше.

— Можливо, — тихо сказав він. — Але цього разу це не просто історія.

Сторінка-10

Подобається

#5340 в Любовні романи
#709 в Різне

Відредаговано: 17.03.2026