Серце під час бурі

Попередження

Настя ступила до кімнати й обережно присіла на край ліжка. Очі її блищали від хвилювання.

— Максим… — почала вона тихо, але рішуче. — Ти щось робиш із цим записником, правда?

Максим замовк. Він не знав, що сказати. Чи можна довіряти Насті настільки, щоб відкритися?

— Я… я просто пишу історії, — промовив він. — Нічого особливого.

Настя зітхнула і поклала руку на його зошит:

— Це не просто історії. Я бачила, як вчора ти написав про героя, а потім… щось справді відбулося.

Серце Максима прискорено забилося.

Вона бачила це.

— Настю, це… це не зовсім як у казках, — сказав він тихо. — Я не знаю, як це працює.

Настя нахилилася ближче:

— Ти повинен бути обережним, Максим. Кожне твоє слово може змінити життя людей навколо тебе. І не завжди на краще.

В кімнаті стало тихо. Дощ за вікном наростав, і шум крапель здавався гучним, як перед бурею.

Максим дивився на Настю і відчував дивне змішання страху та хвилювання.

Він зрозумів: його життя вже ніколи не буде колишнім. І тепер кожне його рішення мало значення.

Сторінка-4

Подобається

#4719 в Любовні романи
#538 в Різне

Відредаговано: 15.03.2026