Розділ 12. Битва світів

Ніч опустилася на місто, і повітря наповнилося напругою. Тіні магії темряви знову з’явилися, але цього разу вони не були поодинокими — їхні ряди зросли, і темрява стала щільною, мов хмари перед бурею.

— Вони прийшли за нами, — прошепотіла русалка, відчуваючи холоднечу, що пробирала до кісток.

Хлопець стиснув її руку: 

— Ми не самі. Союзники вже чекають

Вони увійшли в центр міста, де стародавні символи на кам’яній площі світилися магією. Союзники зайняли позиції, готові захищати кожен метр. Русалка підняла руки, і вода з річки поруч закрутилася у величезну спіраль, утворюючи бар’єр світла.

— Пам’ятайте, — сказала вона, — сила темряви живиться страхом. Не бійтеся!

Тіні рвонулися вперед, але кожен крок русалки і союзників відштовхував їх назад. Вона відчула, як серце б’ється в унісон із хлопцем, і магія зміцнювалася.

— Ми можемо зупинити їх! — крикнув він.

І тоді сталося диво. Русалка закрила очі, зосередившись на власній силі і на вірі в людей. Вода навколо почала світитися смарагдовим світлом, охоплюючи кожну тінь, розсіюючи темряву і перетворюючи її на світло.

Тіні кинулися назад, а над містом піднялася хвиля енергії, яка з’єднала океан і сушу.

Коли все стихло, русалка відкрила очі. Поруч стояли союзники, ще трохи зморені, але живі. Хлопець обійняв її, і вона відчула силу не лише магії, а й довіри та любові.

— Ми зробили це, — сказав він

— Так, — відповіла русалка. — Але це тільки початок. Світ змінюється, і наші пригоди ще попереду.

 Івперше за довгий час вона відчула: її серце — справжня сила, яка може об’єднувати світи і долати будь-яку темряву.