— Це Страж глибин… — прошепотіла вона. — Його будили лише тоді, коли світам загрожувала загибель.
Хлопець тримався поруч, намагаючись не втратити рівновагу у воді. Йому було страшно, але він не відпускав її руки.
— Якщо він ворог, ми будемо боротися, — сказав він тихо. — А якщо ні… то спробуємо домовитися.
Русалка здивовано подивилася на нього. Люди рідко намагалися зрозуміти океан — частіше вони його боялися або нищили.
Страж заговорив. Його голос лунав не у вухах, а просто в серці:«Дитя води, ти порушила межу між світами. Твій вибір змінить долю океану».
Настала тиша. А потім вода повільно заспокоїлася.«Тоді доведи, що твоє серце сильніше страху», — промовив Страж і зник у темряві глибин.
Русалка відчула втому, але разом із нею — нову силу. Це було випробування. Лише початок.
Вони виринули на поверхню. Нічне небо було всипане зорями.
— Здається, ми щойно стали частиною чогось більшого, — усміхнувся хлопець.
Вона кивнула, дивлячись на море.
— І дороги назад уже немає.