“серце океану”

Розділ 2. Таємниця людського світу

Наступного ранку хвилі тихо розсувалися, коли русалка виринула на поверхню. Човен зник, але відчуття, що вона не самотня, залишилося. Серце билося швидко — ніби самі хвилі шепотіли їй про новий шлях.

Вона вирішила підійти ближче до берега. Там, на піску, лежав маленький предмет — сріблястий кулон, що блищав на сонці. Коли русалка торкнулася його пальцями, вона відчула теплий, знайомий струм енергії. Це було наче магічне послання від того, кого вона зустріла

Ввечері хвилі принесли нову цікавість. Появився хлопець — той самий з човна. Він не виглядав наляканим; навпаки, його очі світлилися допитливістю.

-Ти справжня?

-Тихо спитав він 

Русалка трохи нахилилася, її голос пролунав у воді, м'який і мелодійний 

Я існую  там, де течії ведуть… і ти випадково потрапив у мій світ.

Вони дивилися одне на одного, і мовчання було наповнене таємницею і магією. Вона ще не знала, чи можна довіряти цьому світу людей, але відчувала, що він може стати ключем до чогось важливого.

І вперше її серце відчуло хвилю нових почуттів — цікавості, страху, і водночас — бажання дізнатися більше.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше