“серце океану”
Розділ 1. Шепіт хвиль
Місячне світло ковзало по поверхні океану, створюючи сріблясті стрічки на темній воді. Русалка пірнула глибше, її волосся розсипалося у воді, немов хвилі, що танцюють самі по собі. Вона завжди любила ці моменти тиші — коли лише звук власного дихання і шепіт хвиль оточують її.
Та сьогодні щось було інакше. Вода несла запах нового, незнайомого світу — запах суші. Її очі, смарагдового кольору, спалахнули від цікавості. Хтось або щось наближалося до її світу.
Вона виринула на поверхню, і перше, що побачила, був човен, що хитався на хвилях. На ньому стояв хлопець. Його очі зустріли її погляд, і в них вона вперше побачила щось таке людське, тепле і незвідане.
«Хто ти?» — тихо запитала вона сама себе, бо ніяк не могла промовити вголос
Хлопець теж мовчав. Здавалося, вони розуміли одне одного без слів.
І тоді вона відчула — це початок чогось нового. Чогось, що змінить її світ назавжди.
#4677 в Любовні романи
#1150 в Любовне фентезі
#1473 в Фентезі
Відредаговано: 13.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
