Щастя ближнього

Не багато хто з нас можуть винести щастя — мається на увазі, щастя ближнього. Марк Твен
6 вересня 2018 
Влад, уявляєш  сьогодні я зустріла свою однокласницю. Навіть не пам'ятаю скільки ми не бачились, скільки літ і зим минуло з тієї пори. Я її не впізнала, вона стала такою гарною, діловою, хоча була звичайною сірою мишкою. А от вона мене відразу впізнала, ще й сказала що я зовсім не змінилася. З її уст це звучало як образа. Виявляється вона працювала в Португалії, там і зустріла свого чоловіка. У неї є свій бізнес, яхта, шикарний дім і вона знає 6 мов. Я в молодості хотіла знати багато мов, але на ділі навіть англійську не змогла вивчити. Я заздрю, але не через яхти і купу грошей, а через те що вона щаслива. Її очі горіли коли вона розповідала про свого чоловіка. Вона його дуже сильно любить, мені вдалося це побачити, це щира любов.
Вона мене спитала як у мене справи. Довелося збрехати, що все добре, що я теж щаслива, хоч по мені це було не дуже помітно. Коли я прийшла додому я гірко плакала, дуже довго. Вона щаслива, а я ні. Але винити долю тут не вийде, адже тільки я сама зруйнувала своє життя. Знаєш, цей випадок нагадав мені одну історію, яку я прочитала в інтернеті. Я тобі зараз її напишу.
- Привіт! 
- Ну як справи ? 
- Все добре, просто чудово. А у тебе? 
- І в мене теж. 
Ми посміхаємося і проходимо мимо один одного. Але коли ми залишаємося наодинці, стараємось виплакатись, адже нам соромно показати, або дозволити все взнати.
Біль та невдачі ми приховуємо, боїмося, що хтось побачить які ми всередині. Яркими посмішками приховуючи  сумніви, які давлять і розривають душу, - ці маски ми носимо!  
Як ми можемо сподіватися розділити з кимось свій тягар, або дозволити взнати, що нам потрібна допомога, якщо ми не поділимося своїм болем? 
- Автор невідомий 
Валя