Тарас

Прокидаюсь як завжди зі сходом сонця, беру телефон та пишу Даяні, бажаючи доброго ранку. Дівчина поруч ворушиться і розплющує очі. Сьогодні придивляюсь до неї, ну насправді якесь таке, губи підколоті, очі вузькі, але на один вечір вистачить. 

- Добрий ранок, - солодко промовляє вона. - Готовий продовжити вчорашній марафон? - Тягнеться до мене. 

- Е, ні, крихітко, мені вже час. - Встаю із ліжка. 

- Чому час? Тобі не сподобалось?

- Ні, ти була неперевершена.

- То чому не хочеш продовження?

- Справи, справи не чекають.

- Може залишиш свій номер? - Схоплюється вона за мною, яка ж приставуча. 

- Слухай, було класно, але ні. 

- Ясно, - піднімає руки вгору, та відходить назад. - Вали. 

Усміхаюсь різкій зміні настрою, на що вона розраховувала, підчепивши мене у клубі? Що я їй на наступний день запропоную зустрічатися чи що. Це буде вже занадто. Швиденько збігаю по сходах і сідаю у свою тачку, прямую додому, хочу якомога швидше прийняти душ, а потім заберу Даяну, сьогодні по плану прогулянка. Маю надію, що сьогодні я все таки її поцілую, бо мені вже не те щоб умови виконати, а просто хочеться відчути її губи. Ми зустрічаємось ближче до  обіду і я одразу пропоную заїхати у якийсь ресторан пообідати, потім увесь день разом. 

- Ти не проти сьогодні поїхати до мене?

- До тебе? Ем, я не знаю. 

- Не бійся, нічого такого, просто покажу тобі як я живу. 

- Тільки?

- Обіцяю, нічого не буде поки ти сама не захочеш. 

- Я хочу, просто, все якось так швидко, - промовляє вона закусивши губу. - Я боюсь.

- Ти ж зі мною, навіщо тобі чогось боятися? Обіцяю, що не скривджу тебе. - І вона вірить, переплітає наші пальці, міцно стискаючи. Все таки у ній щось є таке, чого я дотепер не зустрічав у дівчатах. 

Ми їдемо до мене і я маю чіткий план сьогодні її поцілувати. 

- Ну ось і моя квартира, - промовляю, пропускаючи її наперед. 

- Вау, тут затишно, - озирається, - і чисто. 

- Очікувала побачити склад речей і мотлоху?

- Насправді ні, просто у більшості у хлопців немає такого порядку, Макс, наприклад, мій брат, він вічно розкидає речі, не знаю як Катя із ним живе. 

- Катя?

- Максова дівчина, вони зараз в Україні. 

- Ну я теж не скажу, що я чистюля, але стараюсь підтримувати порядок, це у мене ще від колись, мама завжди навчала. 

- Круто, - вона підходить до вікна, де починає вечоріти, сонце сідає і цей момент є чи не найулюбленішим для мене, у цій квартирі дуже красивий захід сонця. - Поглянь як красиво, = промовляє дівчина, плескаючи у долоні. А я дивуюся, ну як можна бути такою неймовірною? Змішувати у собі красу, жіночність, дитячу радість і наївність. Таких мало є у світі. 

Я підходжу до неї, та розвертаю до себе.

- Ти така красуня, - шепочу, нахиляючись нижче, вона не відходить, затамовує подих і дивиться своїми зеленими очима. - Можна тебе поцілувати? - У відповідь вона тільки хитає головою даючи дозвіл, я схиляюсь до її губ і ніжно торкаюсь, вони м’які, такі м’які, яких я ніколи ще не цілував, вона інстинктивно сіпається, але я кладу їй руку на талію, притискаючи до себе, - Не бійся, я все зроблю сам, - і я починаю її цілувати, дівчина розслабляється і навіть відповідає потихеньку, намагаючись не схибити. - Відключи розум і ні про що не думай, - шепочу, відірвавшись від неї. Як на диво це працює, вона розслабляється і відповідає на поцілунок, я веду її до дивану і вона сідає мані на коліна, продовжуючи цілувати сміливіше. А мені починає зносити дах, я такого ще ніколи не відчував. 

- Треба зупинитися, - шепочу, відкидаючи голову назад, але продовжую стискати її тонку талію, - бо потім не зможу. 

- Так, ти правий, - промовляє вона, намагаючись встати. 

- Ей, - піднімаю її за підборіддя, - чуєш?

- Так?

- Справа не у тобі, мені все сподобалось, навіть занадто, - намагаюсь не показувати свого бажання.

- Чесно?

- Ти неймовірна, - нахиляюсь до її губ знову, - просто коли я не зупинюсь, то ми можемо зайти далі, ти готова?

- Ні, думаю поки це занадто скоро. 

- От і я так думаю, - усміхаюсь, - ти не проти зробити фото, аби запам’ятати наш перший поцілунок?

- Наш? 

- Звичайно, для мене це теж вперше, раніше я такого ніколи не відчував, - і це цілком правда, мені дуже приємно її цілувати. 

Тому витягаю телефон, ми підходимо до вікна де я цілую її, роблячи кілька фото на пам’ять. 

-  Скинеш мені їх? 

Авжеж, - промовляю, притискаючи її до себе, яка ж все таки неймовірна.