Тарас

Так, значить поцілунок у неї буде теж перший. Не хочу нічого казати, але мені починає заходити, все таки я звик бути першим у всьому, а тут такий трофей, ну просто казка. 

- Тар, ти де? - Дзвонить Стас. 

- У дорозі. Додому думаю їхати. 

- Ні, не варік, розвертайся, скину тобі гео, тут дівчата закачаєшся просто, я вже собі одну пригледів. 

- Кидай, - посміхаюся, блаженство розтікається по всьому тілу, значить не все ще втрачено, сьогодні буде приємна ніч. 

Їду за гео, яку скинув Стас, місцевий клуб, людей багато, тісно всі танцюють та п’яні хлам. Стаса знаходжу не одразу, застаю його у компанії дівчат та ще кількох товаришів по треку. 

- О, дівчатка, а це наш Тарас, він Бог, якщо ви розумієте про що я. 

- Стас, завались, бр ти звучиш так, наче сам перевіряв, - на що всі починають відкрито сміятися. 

- Ой, та менше ти б хвалився, я б і мовчав тоді. Пити будеш?

- Ні, я на колесах сьогодні. 

- Вау, довезеш мене додому? - Промовляє дівчина, обіймаючи мене позаду. 

- Довезу, звичайно, - усміхаюсь, - розвернувшись до неї. 

Вечір набуває барв, коли до нас із Стасом починають липнути дівчата, в один момент я починаю думати, що зараз буде бійка за нас, тому тягну ту першу із собою, її імені я навіть не пам’ятаю, проте сьогодні до себе не везу, їдемо до неї. Завтра у нас вихідний, тому можна не паритьсь про те, що просплю. Поки їду, отримую сповіщення.

Даяна: Дякую тобі за проведений час, було круто. 

Чорт, якось вже й не хочеться їхати до тої, що поруч, проте я забуваю про все одразу, тільки-но ми заходимо до її маленької квартирки і вона починає палко мене цілувати.