Тарас

За п’ять років до основних подій. 

Тарас:

- А я казав він на останньому колі вріжеться, а ти ні-ні. - Стусає мене у плече Стас, - він ніякий, як його ще тримають тут, я не розумію. 

- Збіг обставин, не більше, - промовляю, закинувши сумку із формою на плече, - він сильний гонщик, просто останні заїзди йому щось не вдаються. 

- Байдуже, - усміхається на всі тридцять два, - значить тепер бажання за тобою, правда?

- Що на цей раз? Голим бігати не буду, це тобі не в Україні, Трушкевич мене відразу попре. - Я вже встиг покликати заміж бабусю під під’їздом, виставити тупе сторіс в соцмережі, станцювати стриптиз у клубі і ще купу тупих завдань. 

- Бляха, так не цікаво, - кривиться хлопець.

- Навіть не думай, я занадто довго боровся за це місце. 

- Добре, давай по лайту, склей якусь дівчинку, але обираю я. 

- Всього-то? 

- Ключовий пункт тут, що обираю я, не забувай. 

- Давай тільки не якусь страшну, - благаю, - досить із мене знущатись. 

- Якісь побажання?

- Ну бажано грудасту, вмілу і таку щоб вау. 

- А губу закотити не хочеш? 

- Стас, не гони, давай хоч таку аби я намарно час не тратив. 

- Ну давай он-ту, - показує він пальцем на дівчину. 

- Ти ідіот? Мене посадять. 

- Боже, забий, ти дівчат ніколи не розводив?

- Так не малоліток же, їй від сили шістнадцять. 

- Ну віку згоди вона вже досягла, так що давай. - Усміхається, - я ж тобі не дав якусь корову, вона гарно виглядає, - тут варто погодитись, дівчинка те, що треба. Довге світле волосся, доволі гарна фігурка, але їй, бляха, навіть не вісімнадцять.

- Стас, ти придурок? - Кривлюся, я зовсім не проти розважитись, але ж не з підлітком. - Скажи, що ти жартуєш. 

- З тебе відео або фото докази. - Мовчу, - добре, давай хоч поцілунок?

- Я тобі обіцяю, що на наступний раз ти з голою дупою будеш у мене на капоті. - Кидаю і прямую до авто.  

- Давай-давай! Я чекаю доказів. 

Кидаю сумку до багажнику спортивного автомобілю і прочісую вологе волосся, погода у Нью Джерсі супер гаряча, дівчата у зваблюючих шортиках, кліпаю поруч брюнетці, здається, вона зовсім не проти моєї компанії. Пробач, маленька, моя компанія на сьогодні це малолітка у білосніжному сарафані. Як на щастя, дівчина повертається і хоче десь йти, коли врізається у мої груди і мало не падає, проте я міцно ловлю її за талію. 

- Ой, - промовляє англійською, - пробачте, будь ласка, - голос дитячий зовсім, ну бляха. Я вб’ю Стаса. Але фігурка у неї дійсно нічого, і пахне солодко, наче цукерка. 

- Обережніше потрібно, - промовляю їй на вухо, від чого її шкіра покривається сирітками, невже так швидко. 

- Вибачте, - вона впирається долонями у мої груди, манікюр є, доглянута. 

- Тепер ви мені винні. 

- Винна? - Перепитує, наче не вірить, очі у неї реально кайф, зелені, наче листя навесні. Була б ще постарше. 

- Побачення, як ти ставишся до побачення зі мною?

- Пробачте, але ні, - відштовхується. 

- Ну не ображай мене, красуне. Давай я хоч тебе до виходу проведу? - Вона не відповідає нічого і просто прямує далі. - Не підкажеш, що ти тут робиш?

- З друзями приїхала, вони фанати гонок. 

- А якщо я тобі скажу, що я можу дістати квиток на будь-який заїзд?

- Я і сама можу дістати його, - войовничо налаштовується дівчина. 

- Красуне, ну ти ніяк не даси мені себе проявити. - Давай, здавайся вже, бо мене починає втомлювати ця затія. 

- Ну добре, - зітхає, наче її вимучила розмова зі мною, мала, ти мене й сама не захоплюєш, але що не зробиш аби виграти спір. 

- То як, познайомимось? Я Тарас. 

- Тарас? - Перепитує, наче не вірить вухам. 

- Ну так, чому дивуєшся?

- Ви звідки?

- Давай ти спершу назвеш своє ім’я і заради Бога, перестань мені викати, мені ж тільки двадцять. 

- Даяна, - протягує руку, і я слегка стискаю її. 

- Дуже приємно, красиве ім’я. 

- То звідки ви, ой, ти?

- З України. 

- З України? - Перепитує, наче не вірить. - Клас, - дівчина переходить на українську і я гублю дар мовлення, - Це так незвично! - плескає у долоні.

- Ти теж з України?

- Ні, я тут народилась, але мама так! Боже, ти не уявляєш, як це класно зустріти когось тут! А що ти тут робиш?

- Так, занадто багато питань, обіцяю відповісти на все за умови побачення.

- Я не зможу, - зітхає, - у мене навчання від завтра і я сьогодні їду звідси до Нью-Йорку. 

- Я ж теж буду там, - брешу, - там я не буду точно, але від випадку приїду. - Давай зараз прямо підемо, якщо твої друзі не проти. 

- Зараз, я скажу їм і можемо йти, - вона відходить, бачу, що хлопець поруч не дуже задоволений, але потім вона повертається до мене. Так, крок один - зроблено, там всього то лишається, поцілував і зняв. 

Як і має поводитись джентельмен я беру її під руку і проводжу до авто, відчиняю двері і саджу. Телефон сповіщає повідомленням:

Стас: Ну що там?

Тарас: Як по-маслу. 

Стас: Козел. Не повірю поки не скинеш фотку. 

Тарас: Я її і на секс розведу. 

Стас: А стільки паніки було! Фотку не забудь. 

Тарас: Я так і знав, що ти до мене щось відчуваєш, збоченець)))

Ховаю телефон і сідаю за руль. Даяна щось завзято друкує у телефоні, закинувши стрункі ноги одну на одну. Хочеться провести рукою, але розумію, що поки занадто скоро. 

- То як ти тут? - Запитує дівчина, відклавши телефон. 

- Приїхав на чемпіонат. 

- Ти береш участь? - Запитує, наче не вірить. 

- Я у молодшій лізі, це радше ми приїхали подивитися, що тут відбувається на майбутнє. 

- Прикольно, і як давно ти цим займаєшся?