Глава 12

Ранок розбудив мене стуком у двері. Рон зайшов до кімнати, усміхнений і бадьорий, немов нічого й не трапилось:
— Дівчата, ранкова пробіжка!
— Встаю… — сонно потягнула Мішель, все ще тягнучи ковдру на себе.
Я відчула неприємний біль у животі і тихо промовила:
— Напевно сьогодні без мене…
Рон відразу підійшов, помітивши моє здивування та легкий дискомфорт:
— Що сталось?
Мішель, ніби відчуваючи момент, швидко вилізла зі свого ліжка і залізла під мою ковдру, обіймаючи мене зі спини. Її тепло і сміх трохи відволікли від неприємних відчуттів:
— У мене почались критичні дні…
— Ох, Колін… — потягнула Мішель, тихо хихикаючи, розуміючи мене.
Рон хитро усміхнувся, киваючи головою:
— Зрозумів. Тоді сьогодні поки що відпочинок.
Він тихо вийшов з кімнати, залишивши нас двох на ліжку, і я повернулася до Мішель, обіймаючи її міцно. Її присутність заспокоювала, і я відчула, що навіть незручний момент можна пережити легко, коли поруч кохана людина, нехай і сестра мого хлопця.
— А де ви зникли вчора? — запитала вона, хитро посміхаючись.
Я різко почервоніла, намагаючись виглядати спокійно, і тихо промовила:
— Ну… ми мали деякі справи… — зробила паузу, піднімаючи брови, — …в авто.
Мішель засміялася, і її усмішка була такою розуміючою, що я змогла розслабитися:
— Братик відкриває тобі нові горизонти, так?
Я не витримала і трохи штовхнула її, усміхаючись у відповідь:
— Та ну тебе…
— У мене теж є секрет, хочеш? — раптово спитала Мішель, очі блищали від захоплення.
— Звісно хочу! — захоплено відповіла я. — І взагалі, подруги про таке не питають, одразу кажуть.
— Не тільки ви з Роном вчора гарно «розважились».
Я відчула, як очі розширюються від здивування, і прикрила рот долонею:
— Невже? І де?
Мішель нахилилася ближче, шепочучи:
— На пляжі… Уяви: море, місяць, зорі… романтика.
Я відчула легкий теплий холодок по спині і мимоволі посміхнулась. Я ледве ворухнулася, як у кімнаті почувся тихий скрип дверей — і Рон увійшов, тримаючи в руках піднос. Під пахвою у нього грілка, а на підносі все, що могло полегшити мій стан: склянка води, таблетка від болю, гарячий чай, мисочка з печивом і ще одна з цукерками.
Він обережно поставив піднос на тумбочку біля мене, присів на край ліжка і поклав грілку на мій живіт. Нахилився і ніжно поцілував мене у маківку. Тепло його рук і запах його одягу миттєво заспокоїли, як ніби він зумів взяти мої неприємні відчуття під контроль.
— Ой, ну все, — вигукнула Мішель, сміючись і вискакуючи з мого ліжка. — Якщо я ще трохи на вас подивлюсь, то у мене жопка злипнеться!
Я лише посміхнулась, відчуваючи тепло в серці від цієї маленької бійки між братом і сестрою.
— Щось я не пам’ятаю, що ти була проти, коли я за тобою так доглядав, — хитро промовив Рон, дивлячись на Мішель.
Мішель його передразнила, зиркнула на мене з посмішкою і взяла рушник, щоб піти в душ. Її кроки по кімнаті були легкі, і навіть у цьому простому русі відчувалася її дитяча енергія та невимушеність.
Я тихо взяла склянку води, вдихнула аромат чаю, відчуваючи, як тепло грілки розтікається по животу. Я дивилась на нього і не могла повірити. Він взагалі реальний? Такі хлопці існують? Так піклуватися про мене, про Мішель… Про нас усіх. Раптом до мене прийшла думка: ось у чому різниця між Мішель і мною. У неї неймовірні батьки, які виховали їх з такою турботою та уважністю. Рон завжди піклується про неї, вона знає, що завжди під його захистом. Саме тому вона не закохується у першого ліпшого, а дозволяє собі обирати найкраще.
Сльоза повільно скотилась щокою, і я відставила склянку. Сіла на ліжку, обійнявши його, відчуваючи тепло його тіла, силу і ніжність одночасно. Його обійми зупинили весь світ навколо, залишивши лише нас двох.
— Мені дуже пощастило з тобою, — прошепотіла я, щоки трохи червоні від емоцій, серце відчутно калатало.
Він притис мене сильніше.
— Я теж щасливий, Колін, — промовив він тихо, і його голос був наповнений ніжністю, — ти робиш мене найщасливішим хлопцем на світі.
Мішель повернулась у кімнату, сміючись, ніби тільки-но розслабилася після душу. Я ще тримала в руках грілку, яку Рон акуратно поклав мені на живіт. Він став біля мене, нахилився і ніжно поцілував у губи, так м’яко і тепло, що я відчула, як серце пропустило удар. 
— Я приготую сніданок і принесу, — сказав тихо, зі спокійною впевненістю, що змушувала забути про всі турботи.
Я ледве кивнула, ще перебуваючи під враженням від його поцілунку. Мішель вже розклала на ліжку свої речі і спостерігала за мною з цікавою посмішкою.
— До речі, Мішель, наскільки я пам’ятаю, тебе це теж на днях поглине? — тихо запитав Рон, повертаючись до неї перед самими дверима, — тому у нас тиждень канікул. Щоб ви не навантажувались і спокійно все це пережили.
І він вийшов з кімнати, залишивши мене лежати, все ще в повному шоці, з серцем, яке трохи калатало швидше. Я дивилась на Мішель і не могла приховати здивування.
— А це взагалі нормально? — запитала я обережно, бо думки все ще кружляли навколо його слів і його турботи.
— Що? — Мішель підняла на мене брови, трохи хитро усміхаючись.
— Він… він знає, коли у тебе місячні? — запитала я пошепки, все ще намагаючись осмислити цю деталь.
Мішель злегка розсміялась, присягаючись на таємницю:
— О, Колін… ну він же мій брат, — сказала вона спокійно, трохи підморгуючи, — такий Рон завжди все помічає, завжди про все дбає. І ти думаєш, що він не помічає тебе, коли щось болить чи щось змінюється?
Я покрутила головою, відчуваючи, як щось тепле і розтоплююче розливається в грудях.
— Але це… нормально для хлопців? — ще раз уточнила я, все ще дивуючись, як він міг так точно знати.
— Нормально чи ні? — Мішель хитро посміхнулась, — він не просто хлопець, він Рон. Турботливий, уважний, і, чесно кажучи, трохи лякаюче передбачливий. Повір, це не магія — він просто завжди спостерігає і слухає.
Я тихо видихнула і посміхнулася, ще раз відчуваючи, що поруч зі мною дійсно є людина, якій можна довіряти, людина, яка піклується. Від цього відчуття серце стало легким і спокійним, навіть серед ранкового шуму.
— Хм… Рон реально… неймовірний, — прошепотіла я сама собі, — як він все це робить?
​​​​​​— Просто прийми факт, Колін. Він такий. І знаєш, це круто — коли хтось дійсно дбає.
Я тихо засміялась, відчуваючи легку хвилю теплоти. Так, мені подобалося. Дуже.