🍬 Страва: французькі макаруни — тендітні, кольорові, солодкі, як очі після сміху
💬 Емоція: збентеження, ніжність, зв’язок без перекладу
📖 Сюжет (коротко):
Вони познайомились на мовному курсі. Вона — з Харкова. Він — з Ліона. Англійська — спільна, але дуже крива. Їхнє перше побачення було сповнене “пардон?”, “what?”, “це як?”, і… макарунів. Бо коли вже не розумієш нічого — даєш десерт. А він каже замість тебе: “ти мені подобаєшся, хоч я не знаю, як це сказати.”
— You want… go… walking? — питав він, тримаючи телефон і карту Google.
— Maybe better coffee? — відповідала вона, червоніючи.
Вони обоє кивали, усміхались і не розуміли половини фраз.
Але обоє — залишались.
Сіли в маленькому кафе. Замовили чай. Він дістав коробочку макарунів.
— This… for… sweet moment.
— Thank you, I… like eat!
Вони засміялись. Нарешті щиро. Без мовного стресу.
— Your color? — запитав він, показуючи на рожевий і фісташковий.
— Pink. Always pink.
Вона взяла макарун. Відкусила. Усміхнулась.
— Mmmm…
— This mean good? — спитав він.
— This mean very good.
Він кивнув. Теж узяв. Засміялись знову.
І цей звук — був зрозуміліший за будь-яку граматику.
— I like… being here.
— Me too. No need big words, yes?
— No. Just… one more?
— One more.
(Про макарун? Про побачення? Вона ще не знала.)
Вони не проговорили всі фрази. Не зробили пафосних фото.
Але в кінці — обмінялись номерами.
— Next time, my country, — сказав він.
— I bring вареники, — сказала вона.
— Deal?
— Deal.
А макарун вона забрала додому. Один.
Щоб згадати, що зв’язок — не завжди у словах.
🍽 РЕЦЕПТ: МАКАРУНИ «І МОВНИЙ БАР’ЄР»
Інгредієнти:
Мигдальне борошно — мова без граматики
Цукрова пудра — сміх, який не потребує пояснень
Кольорові барвники — емоції, які не перекладаються
Начинка — серцевина, яку не видно, але вона є
Слухання — головна спеція
Спосіб приготування:
Змішати всі невпевнені фрази з усмішкою.
Випекти тендітно, не пересушити.
Подати мовчки, але з поглядом.
І пам’ятати:
навіть якщо нічого не зрозуміло — любов усе одно звучить.