42. ГРЕЧКА З КОТЛЕТОЮ ПІСЛЯ СВАРКИ

🥩 Страва: гречка з домашньою котлетою — проста, чесна, і подана мовчки
💬 Емоція: образа, турбота без слів, “я досі тебе люблю, але гордість ще тримає”
📖 Сюжет (коротко):

Вони посварились учора. Вперше — по-справжньому. Він пішов спати на диван. Вона плакала на кухні. Але зранку… поставила перед ним тарілку. Гречка. Котлета. Без погляду. Без “добрий ранок”. І це було — більше за “пробач”.

— Не хочу тебе зараз чути, — сказала Лєра вчора ввечері, стискаючи губи.

— То не слухай! — кинув Ілля, захлопнувши двері в кімнату.

Ніч була довга. Без сну. Без ковдри з одного боку. Без звичних “ти хропиш, але мені добре”.

Зранку він прокинувся перший. Сидів у вітальні, в телефоні, в гордості.
На кухні — чутно було, як шумить вода, шкварчить щось на сковорідці.

Він не чекав. Але коли зайшов — тарілка вже стояла. Гречка. Котлета. Кетчуп — окремо, бо вона знала, що він не любить змішувати.

Вона стояла біля вікна, спиною. Мовчки.

— Це що? — хрипко спитав Ілля.

— Їжа. Не більше, — сказала Лєра, не обертаючись.

— А я думав, ми ще не говоримо…

— Ми й не говоримо.

— Але ти поставила мені сніданок.

— Ти не встиг купити собі булочку, як завжди.

— І все одно… це більше, ніж просто “їжа”.

Він сів. Узяв ложку. Скуштував. Котлета була тепла. М’якша, ніж образа.
І гречка — суха, як його горло. Але правильна.

— Дякую, — тихо сказав він.

— Просто їж, Ілля.

— Я хочу поговорити.

— Після. Їж. Потім — поговоримо.

Коли він доїв, вона повернулась.

— Я не пробачила, — сказала вона.

— Я знаю.

— Але я не хочу, щоб ти був голодний. Навіть коли я злюсь.

— Ти неймовірна.

— Я просто тебе… не можу не любити. Навіть коли ти ідіот.

Він встав. Обійняв її. Без слів. Бо все вже було сказано гречкою і котлетою.
Це був не ідеальний сніданок. Але ідеальна можливість знову бути разом.

🍽 РЕЦЕПТ: ГРЕЧКА З КОТЛЕТОЮ «ПІСЛЯ СВАРКИ»

Інгредієнти:

Гречка — тверда, як “я не буду першою миритись”
Котлета — м’якша, ніж здається ззовні
Кетчуп — окремо, бо “я пам’ятаю твої дрібниці”
Сіль і перець — рівно стільки, скільки ти ще тримаєш в собі
Сервірування — мовчки. Без “пробач”, але з “мені не все одно”

Спосіб приготування:

Варити на середньому вогні, поки не остигне злість.
Котлету готувати з усім, що хочеш сказати, але не можеш.
Подати мовчки. Сісти напроти. І дочекатись, поки перший вилку візьме той, хто досі важливий.