41. ОМЛЕТ НА РАНКОВИЙ СОРОМ

🍳 Страва: омлет із сиром і зеленню, підрум’янений з одного боку, як щока після незручного “привіт”
😳 Емоція: збентеження, сором, спроба зробити вигляд, що все нормально
📖 Сюжет (коротко):

Настя прокинулась у його ліжку. У чужій футболці. У чужому ранку. Макс стояв на кухні, смажив омлет. Вони ще не встигли дати імені тому, що сталося минулої ночі. Але сніданок уже кричав: “це щось більше, ніж ти думаєш”. Питання — чи вони наважаться зізнатись?

Голова Насті гуді́ла. Очі відмовлялись відкриватись. В кімнаті — тихо, тільки десь ледь чутно шкварчить щось на сковорідці.

Вона сіла. На ній — футболка. Не її. Його.
Вчора була вечірка. Вино. Диван. Погляд.
І поцілунок. І ще щось. Більше, ніж просто “о, ми заснули”.

Вона обережно вийшла на кухню.

Макс стояв спиною, в одній руці — виделка, в іншій — сковорідка.

— Привіт, — прошепотіла вона.

— Омлет будеш?

— А варіанти є?

— Є. Втекти. Або залишитись.

Вона усміхнулась. Нерішуче.

— Тоді… омлет.

Він поставив тарілку перед нею. Омлет був ідеально складений. Усередині — сир. Збоку — петрушка. На столі — кава. Без слів.

— Я не думала, що ти ще й куховариш, — сказала Настя, намагаючись не дивитися в очі.

— Це не кулінарія. Це… терапія після незручності.

— А що саме “незручно”?

— Та все. Вечірка. Я. Ти. Те, що ми не говоримо “це була помилка”, але й не кажемо, що хочемо повторити.

Вона кивнула.
— Це… правда.

— Але ж омлет смачний?

— Як і… вчорашнє.

Макс усміхнувся. Нарешті підняв очі. Вони подивились один на одного.
І стало трохи менш соромно.

— Ти залишишся ще на каву? — спитав він, роблячи вигляд, що це просто ввічливість.

— Якщо ти зробиш тост.

— Я не маю тостера.

— Тоді доведеться вигадати новий привід.

Вони їли. Повільно. Без телефонів. Без фальші.

Настя сиділа в його футболці. Він — у своїх думках.

І в повітрі зависло:

“Може, сором — це просто перший шар чогось справжнього?”

🍽 РЕЦЕПТ: ОМЛЕТ «НА РАНКОВИЙ СОРОМ»

Інгредієнти:

Яйця — як вразливість, змішані без захисту
Сир — тягнеться, як те, що не хочеться відпускати
Зелень — легкий натяк на “я стараюсь”
Сіль і перець — емоції, які пробились через ніяковість
Тиша — обов’язкова. Але не порожня

Спосіб приготування:

Розбити — як перше враження.
Змішати — не роздумуючи, але з повагою.
Смажити з обох боків — щоб не втекти, а витримати.
Подавати мовчки. А потім сказати: “Залишайся. Бо мені здається — ще не все сказано.”