40. МІМОЗА ПІД СЕРЕНАДУ

🥗 Страва: салат “Мімоза” — з шарами, спогадами і тонко натертою ніжністю
🎶 Емоція: романтика, ностальгія, зізнання через пісню, що не потребує слів
📖 Сюжет (коротко):

Вона втомилась. Після важкого дня, у домашній футболці, із запахом цибулі на пальцях. Робила “Мімозу”, як колись мама. А він... з’явився з гітарою і сказав: “Зачекай. Цей салат заслуговує на музику”. І з його голосом усе стало тепліше.

Вона варила картоплю, терла моркву, різала цибулю. Салат “Мімоза” — рецепт, який вона пам’ятала ще з дитинства. Не святковий — терапевтичний. Бо кожен шар — нагадував маму, її “щастя просте — це вечеря й тиша”.

Телевізор фонить. Світло — тьмяне. Волосся зібране в недбалий вузол. Очі — втомлені.

— Що, знову “Мімоза”? — почувся його голос із коридору.

— Ага. Це все, на що я здатна сьогодні.

— Тоді я зроблю щось своє.

Вона подумала: “Окей. Ще один чай? Тост?”
Але ні. Він пішов… по гітару.

— Сядь, — сказав він, — просто сядь. І не зважай, якщо я фальшивлю.

— Що це буде?

— Серенада для кухаря.

Він почав грати. Пісня, яку вона любила в юності. Старий гурт, старі акорди. А його голос — трохи хриплий, трохи невпевнений… але такий рідний.

— Ти що, репетирував?

— Тиждень.

— Чому?

— Бо хотів, щоб хоч щось у цьому салаті не було буденністю.

— Я не знаю, що сказати…

— Не треба. Просто терти далі сир.

І вона терла. Але вже з посмішкою.

Вони сиділи на табуретках. У тарілці — ще не змішані шари. В повітрі — легке тремтіння.
Світло з холодильника падало на гітару.

— Я завжди думала, що серенади — це пафосно.

— Я теж. Але поки ти робиш салат у старій футболці з драконом — це найщиріший момент у моєму житті.

— Ти дурник.

— А ти — мій головний смак життя. Навіть коли з цибулею.

Вона обійняла його. Голосно. Не через романтику. А через відчуття: “ось, мене бачать. Не в сукні. Не з макіяжем. А — мене”.

Вони доїли “Мімозу” під пісню. Вона взяла останній шматочок.

— Мені завжди здавалося, що я занадто “домашня”. Нецікава.

— А мені — що я не вмію показувати, наскільки люблю.

— Але ми тут.

— І це значить… що все працює.

Він прибрав гітару. Вона помила миску. І вони залишились у тиші.

— Наступного разу зробимо “Оселедець під шубою”?

— Тільки якщо я знову граю.

— І я знову в футболці?

— Без питань.

І це була серенада на все життя.

🍽 РЕЦЕПТ: МІМОЗА «ПІД СЕРЕНАДУ»

Інгредієнти:

• Картопля — з втоми, яка чекає турботи
   
• Морква — з теплих спогадів
   
• Цибуля — сльози, які вже не страшні
   
• Яйце — ніжність у середині
   
• Сир — як несподіване “ти мені”
   
• Майонез — усе, що поєднує, попри шари
   

Спосіб приготування:
Викладати повільно. Не поспішати з шарами. Подавати під музику, яка знає тебе краще за всіх. Смакувати в нічній тиші. І з кимось, хто бачить — навіть крізь сітку майонезу.