27. ЗЕФІР ІЗ МИНУЛОГО

🍥 Страва: домашній зефір з яблуком, трішки підсохлий, але досі солодкий
⏳ Емоція: ностальгія, спогади, невимовлене, шанс на повторення
📖 Сюжет (коротко):

Вона випадково знаходить коробку — стару, забуту. Усередині — його листи, кілька фото, і зефір. Саморобний. Той, що він колись зробив для неї. Вона бере один — і вирішує написати. Чи відповість він — не знає. Але смак минулого став солодшим, ніж вона пам’ятала.

— Можеш подивитись у той ящик? Там десь має бути зарядка, — крикнула подруга з кухні.

Вона відкрила шафу. Побачила знайоме. Картонну коробку з написом “не відкривати без причин”.

Але причина — вже була.

Усередині — листи. Фото. І пакунок із зефіром. Трохи пожовклим. Але цілим.

“Зефір — це як ти. М’який. І трохи непередбачуваний. Але завжди — незабутній.”

Вона прочитала його почерк. І вперше за роки — усміхнулась.

Вона не планувала писати. Але написала.

— “Привіт. Я знайшла той зефір. Він ще смачний. Як і ти — у спогадах.”

Він не відповідав день. Потім — два. Але на третій…

— “Я думав, що ти давно все викинула. А ти… зберегла.”

— “Не все зберігається свідомо. Деяке — просто залишається.”

Вони почали переписуватись. Спочатку — обережно. Потім — як раніше.

— “Я роблю нову партію зефіру. Хочеш?”

— “Лише якщо цього разу з’їмо разом.”

Вони зустрілись на лавці в парку. Без пафосу. Без букетів.

Він дістав пакунок. Вона — термос із чаєм.

— Ти майже не змінився.

— А ти — стала ще м’якшою.

— Я навчилась не тримати образи. Тільки зефір.

— І що тепер?

— Тепер — або їмо, або мовчимо. Але разом.

Вони їли. Зефір прилипав до пальців. Як і ті почуття, які ніколи не зникли остаточно. Просто… чекали повторної дегустації.

— Я не знаю, що буде далі, — сказала вона.
— Я теж. Але зефір навчив мене: іноді треба дати час.

— А ти готовий?

— Якщо ти готова — я приношу новий міксер.

Вони сиділи мовчки. Але вже не з минулим. А з чимось… новим. Зі спробою знову довірити пальцям відчуття липкої ніжності.

Зефір розтанув. Але смак — залишився. І з ним — шанс.

🍽 РЕЦЕПТ: ЗЕФІР «ІЗ МИНУЛОГО, ЯКИЙ МОЖНА ПОВЕРНУТИ»

Інгредієнти:

• Яблучне пюре — з втраченого, але теплого
   
• Білок — збитий, як нерви
   
• Желатин — як надія, що тримає форму
   
• Пудра — як пам’ять, яку не хочеться розвіювати
   
• Відстань у часі — для настоювання
   

Спосіб приготування:
Змішати все з тишею. Не поспішати. Дати застигнути. Подати у момент, коли насправді готовий сказати: “Я ще пам’ятаю”. І спробувати на смак — знову.