🍗 Страва: соковита котлета по-київськи з вершковим маслом і хрумкою паніровкою
😡 Емоція: конфлікт, витіснена образа, емоційний вибух після замовчування
📖 Сюжет (коротко):
Вона готувала свою фірмову страву — котлету по-київськи. Він запізнився на годину. Знову. Але цього разу не вибачився. А коли нарешті порізав котлету — полилось не тільки масло, а й її мовчазний біль.
— Я все зроблю ідеально, — сказала собі Олена, відкриваючи холодильник.
Філе вже було охолоджене, масло — зі свіжим кропом, сухарі — домашні. Ця котлета — символ її терпіння. І надії.
Вона панірувала, згортала, фіксувала. Потім поставила в духовку — і глянула на годинник.
18:30. Він мав бути о 19:00.
А потім — о 19:30. І ще через 10 хвилин — тиша.
Вона накрила на стіл. І сиділа. А котлета охолоджувалась. Як і її почуття.
Коли він нарешті прийшов — у 20:05 — навіть не зняв взуття одразу.
— Пробки були. Ти що, сердишся?
Вона не відповіла. Лише подала тарілку.
— Виглядає круто. Як завжди, — сказав він, втикаючи ніж у котлету.
І тут — плюх — гаряче вершкове масло розлилось по тарілці.
— Опа! Полилось…
— Як моя злість, — додала вона спокійно.
Він зупинився.
— Що?
— Я кажу, ця котлета — дуже чесна. Всередині все кипить, але зовні виглядає ідеально.
— Ти через це сердишся?
— Через це? Чи через все, що ти “забуваєш” казати? Запізнення. Тишу. Подарунок на мій день народження — коли ти був “зайнятий”.
— Та я ж стараюсь...
— Ти стараєшся говорити, коли вже нічого не працює.
Тиша впала, як паніровка в олію.
Він поклав ніж.
— Добре. Кажи.
— Я втомилась робити “смакоту” на порожньому місці. Ти їж — і думаєш, що все чудово. А я мовчу — і намагаюсь не розлитись, як ця котлета.
— Ти ніколи не говорила прямо.
— Бо кожен раз, коли я пробувала — ти сміявся. Або казав “потім”. А потім — було вже пізно.
Він стиснув губи. Дивився на тарілку.
— Це найсмачніша котлета, яку я їв. Але... може, остання?
— Можливо. Якщо ти не зрозумієш, що я — не соус. Я — людина. З почуттями. З правом кипіти.
Вона встала. Забрала тарілку.
— Є десерт?
— Ні. Усе солодке сьогодні вже розтануло.
— А завтра?
— Завтра ти зробиш сніданок. І якщо буде в ньому щирість — подивимось, чи ще є до чого вертатись.
— А котлета?
— Заморозила ще одну. Про всяк випадок.
Він усміхнувся. Трохи. І вперше — не спробував виправдатись. Просто мовчки подивився їй услід.
Вперше — щиро.
🍽 РЕЦЕПТ: КОТЛЕТА ПО-КИЇВСЬКИ «ІЗ СКАНДАЛОМ І НАМІРЕННЯМ»
Інгредієнти:
Спосіб приготування:
Замотати все всередину. Зробити вигляд, що все добре. Обсмажити у сподіваннях. Подавати гарячим — але не занадто пізно. Бо тоді — тільки холодна правда.