16. БЕФСТРОГАНОВ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

🥩 Страва: класичний біфстроганов у вершковому соусі
😑 Емоція: зустріч з минулим, незручність, трохи пасивної помсти й крапля прощення
📖 Сюжет (коротко):

Вона випадково потрапляє на день народження свого колишнього — бо прийшла до подруги, а там зібрались всі. Він — не знав, що вона буде. Вона — не знала, що готуватиме саме ту страву, якою колись його зачарувала. І тут — біфстроганов, як емоційне відлуння стосунків.

— Ти ж казала, що це просто “чай у Марічки”! — шепоче Аліса, входячи в квартиру.

— Це і є “чай”, просто з 20-ма гостями, кульками, тостами і… твоїм колишнім, — знизує плечима Марічка.

І він — стоїть там. У новій сорочці, з келихом, оточений людьми. І, здається, не помітив її. Або вдає.

— Ну все, піду.
— Ні. Ти ж найкраща кулінарка з усіх нас. Допоможи з м’ясом. А далі — вирішиш, залишатись чи втікати.

Аліса опинилась на кухні. І перед нею — м’ясо, гриби, вершки. Біфстроганов. Їхня “фірмова пара страва”.

“Іронія. Або випробування,” — подумала вона і включила плиту.

М’ясо шкварчало, гриби сичали в вершках. Її руки працювали, а в голові — сцени з минулого:

• як він казав, що “твій біфстроганов — причина, чому я з тобою”.
   
• як вона готувала його в піжамі, коли він забув про річницю.
   
• як востаннє, після сварки, вона лишила на столі холодну сковорідку — і більше не повернулась.
   

— Що ти робиш? — почула за спиною.

Він. Уже поруч.

— Створюю кулінарний парадокс. Готую для тебе — не для тебе.

— Смачно пахне.

— А я сподівалась, що задимиться. Було б ефектніше.

— Ти... добре виглядаєш.

— А ти — досі любиш говорити замість слухати.

— Я досі пам’ятаю той біфстроганов.

— А я пам’ятаю, як ти його не оцінив, коли я цього чекала.

Сковорідка — між ними. І більше ніяких слів.

Вона виклала страву в глибокі тарілки. Марічка вже виставила все на стіл.
Він узяв вилку. Скуштував.

— Такий самий…

— Ні. Цього разу — з більше часнику. Для чесності.

— І менше солі?

— Бо вже не треба зберігати гарне враження.

Всі навколо їли, говорили, сміялись. Але в центрі всього — одна страва і два серця, які колись були разом.

— Я не думав, що ти прийдеш, — сказав він.

— Я теж. Але іноді добре подивитись на те, що ти пережив… і зрозуміти, що ти вижив.

— Можна я скажу…

— Не треба. Все, що треба, ти вже сказав колись. І я — теж. Цей біфстроганов — остання розмова.

Коли вечір скінчився, вона вийшла на балкон.
Тарілка — чиста. Руки — трохи тремтять.

Він вийшов за нею. Тихо.

— Якщо буде ще вечір, коли ти приготуєш його — можна я просто подивлюсь з далеку?

— Можна. Але їсти буде хтось інший. Бо моє місце — більше не твоє.

— А ти… щаслива?

— Сьогодні? Ні. Але ближче, ніж учора.

І вона пішла. Без драми. Просто — з досвіду. І з рецептом, який більше не для двох.

🍽 РЕЦЕПТ: БЕФСТРОГАНОВ «ДЛЯ ТИХ, ХТО ВЖЕ ЗНАЄ, ЩО ДОБАВИТИ НЕ ТРЕБА»

Інгредієнти:

• 300 г спогадів, дрібно нарізаних
   
• 200 г мовчання — тушкувати на повільному вогні
   
• 100 мл вершків прощення
   
• Гриби — для глибини та відтінку душі
   
• 1 щіпка часнику — для різкості правди
   

Спосіб приготування:
Готувати з теплом, але без ілюзій. Перемішувати з обережністю. Подавати з гідністю. Їсти — лише один раз. Назавжди.