14. СМАЖЕНА КАРТОПЛЯ З НЕДОВІРОЮ

🥔 Страва: картопля з цибулькою, хрустка, але неочікувано гаряча всередині
🧯 Емоція: недовіра, підозра, ревнощі, які готуються на сильному вогні
📖 Сюжет (коротко):

Вона готувала вечерю, як завжди. Він повернувся пізно. Із запахом чужого парфуму. Смажена картопля мала стати звичною вечерєю, але стала — початком розмови, яка більше не могла чекати.

Картопля шкварчала на сковорідці, цибуля карамелізувалась, а Катя думала тільки про одне:

“Де ти був, коли я чекала тебе дві години з олією в руці?”

Андрій увійшов, не сказавши одразу "привіт". Зняв куртку, поклав телефон екраном донизу. І — тут вона помітила запах. Не його парфум. Жіночий.

— Як робота? — запитала, перевертаючи картоплю.

— Як завжди.

— Запах — не як завжди.

Він завмер. Тиша, як перша скоринка на картоплі, що ось-ось підгорить.

— Ти мене перевіряєш?

— Я смажу вечерю. А це — найкращий детектор брехні.

— Це просто запах з маршрутки, — сказав він.
— Або з неї.

— Катя...

— Не “Катя” мене. Де ти був?

— Я затримався в офісі. Потім зайшов за подарунком для тебе.

Вона поклала дерев’яну ложку.
— І що, подарунок пахне Chanel?

— Я не винен, що продавчиня була... ароматна.

— Я не винна, що більше тобі не вірю.

Картопля шкварчала голосніше, ніж вони говорили. Сковорідка — як поле битви. Він хотів щось сказати, але не знав, із чого почати.

— Дивно, — сказала вона, — як хрустка картопля може бути схожа на стосунки. Зверху — ідеально. А всередині — сире. І трошки гірке.

Вони сіли. Їли мовчки.
Катя розрізала кожен шматочок, ніби перевіряла, чи немає брехні в середині.

— Мені погано не від того, що ти міг зрадити. А від того, що я перестала бути впевнена, що ти — мій тил, — сказала вона.

Він опустив очі.
— Я не зраджував. Але… я не був чесним. Я дійсно пішов до Лєри. Колеги. Порадитись. Про… тебе.

— Що?

— Я не знаю, як із тобою говорити, коли ти закриваєшся. А з нею… простіше.

— Бо вона не ставить картоплю між собою й емоціями?

— Бо вона — не ти.

І це була найболючіша правда. Бо навіть якщо не зрада — довіра все одно обгоріла.

— І що тепер? — спитала Катя, збираючи тарілки.

— Я хочу повернутися до того, як було.

— А я — ні.

— Чому?

— Бо тоді я була тією, хто чекає з вечерею і сумнівами. А тепер… я та, хто хоче відповіді.

— І?

— І поки я їх не почую — плита буде холодна. Навіть якщо я зроблю тобі вареники.

Він підійшов, взяв її за руку.
— Я не хочу іншої кухні. І не хочу іншої тебе.

Вона подивилась на нього довго. Потім… поклала сковороду на плиту.
— Ну добре. Але ти чистиш картоплю.

🍽 РЕЦЕПТ: СМАЖЕНА КАРТОПЛЯ «З НЕДОВІРОЮ, АЛЕ НЕ БЕЗ ШАНСУ»

Інгредієнти:

• 1 кг неочікуваних питань
   
• 3 середні підозри, очищені, нарізані
   
• Цибуля — для сліз і глибини
   
• Сіль — на рану
   
• Олія — для з’єднання того, що тріскає
   

Спосіб приготування:
Смажити на відкритому вогні емоцій. Перевертати вчасно — інакше підгорить. Подавати гарячим, але з холодною головою. Обов’язково — з чесністю. І з кимось, хто лишається навіть після “чому так пізно?”.