9. ГРИБНА ЮШКА НА ДВОХ

🍄 Страва: лісова грибна юшка з вершками та осінню нотою
🌲 Емоція: затишок, зближення через турботу, ніжне піклування
📖 Сюжет (коротко):

Вони разом поїхали в ліс на «тихий» грибний відпочинок. Вона — фанатка лісу, він — той, кого змусили. Але саме там, за збором білих грибів і приготуванням юшки на вогні, між ними зародилось щось тепле й дуже смачне.

Катя обожнювала ліс. Особливо восени, коли листя під ногами хрумтіло так, ніби сама природа аплодувала кожному кроку.

Вона вирішила поїхати на грибний вікенд із друзями. І хтось із них притягнув Макса.
Макс був не зовсім про ліс. Більше про місто, бетон, інтернет і "гриби куплю в супермаркеті".

— То чому ти тут? — запитала вона, коли він незграбно застібав штани в болоті.

— Мене заманили словами "буде багаття і їжа". А ще… я бачив, що ти їдеш.

Вона підняла брову.
— А ти, схоже, схожий на міську версію лося.

— І ти — схожа на фею з відром для опеньків.

— Феї не варять грибну юшку. Але я зроблю виняток.

— Якщо ти готуєш — я навіть погоджусь чистити гриби.

— Домовились. Але без жартів про мухомори.

Вона усміхнулась, і вони пішли разом, ще не знаючи, що в цьому лісі знайдуть щось більше, ніж боровики.

— Це їстівний? — Макс тримав гриб на витягнутій руці, ніби там бомба.

— Це пластмасовий. Це декор. Його, певно, ще з радянських часів не чіпали, — сказала Катя, сміючись.

Вони сиділи на пеньках, втомлені, але задоволені. Їхній кошик був повний. Гриби — різні. Як і вони. Вона — спокійна, любить тишу. Він — шумний, жартівник. Але між ними з’явилась тиша, яка не напружує. Навпаки — зігріває.

— Я ніколи не думав, що збирати гриби — це так медитативно.
— А ще це про довіру. Ти ж не знаєш, що тобі трапиться — гриб чи гадюка.

— А ти — точно не гадюка?

— Ну… хіба вранці, якщо немає кави.

Вони сміялись. А потім замовкли. Дивились на осінній ліс. Катя відчула, як його лікоть торкається її плеча. І не відсунулась.

Багаття вже палало. Катя нарізала гриби, додавала воду, моркву, картоплю, спеції. Макс сидів поруч і мовчки спостерігав. Його погляд був не просто цікавим — він був… вдячним.

— Ти знаєш, — сказав він, — я вперше бачу, як хтось готує з таким кайфом.

— Це тому що ти завжди замовляв доставку?

— І ще тому, що не було кого вражати. А зараз є.

Катя подивилась на нього. Вперше — без маски грибарки. Просто — як жінка, яка готує не тільки суп, а й почуття.

— Скуштуй, — сказала вона, подаючи ложку.

— Вау… Це тепло. І трошки схоже на тебе.

— Вершково?

— З присмаком горіхів. І трохи солоне. Але смачне. Дуже.

— А на губі в тебе сметана, — сказала вона, нахилилась… і витерла її пальцем.

Момент зупинився.

Всі сиділи біля вогнища. Хтось грав на гітарі, хтось засинав у спальних мішках. Вона — у пледі, він — поруч.
Їхня миска з юшкою вже порожня, але їм не хотілося вставати.

— Хочеш сказати, що ліс — це тепер твоє? — спитала вона.

— Якщо тут є ти — то абсолютно моє.

— Романтик.

— Реаліст. Бо завтра я попрошу в тебе ще один шанс на грибну експедицію. Але вже вдвох.

— А як же інші?

— А ми зробимо вигляд, що ми — просто кулінарний тандем.

Вона поклала голову йому на плече. А потім, раптом:

— У мене ще трохи сметани є. Хочеш?

— Тільки якщо з твоїх рук.

І вони сміялись. Їли залишки з однієї ложки. А осінній ліс був їхнім рестораном. І небо — як лампа над столом.

🍽 РЕЦЕПТ: ГРИБНА ЮШКА «ТИША НА ДВОХ»

Інгредієнти:

• 500 г довіри, зібраної між соснами
   
• 300 г диму з багаття
   
• 1 кошик теплих поглядів
   
• Гриби — тільки справжні (і почуття — теж)
   
• 1 ложка сметани — для дотиків і натяків
   
• Тиша — стільки, скільки вистачить на вечір
   

Спосіб приготування:
Збирати спільно. Готувати з ніжністю. Подавати просто з казана. Їсти разом. І бажано — не лише раз у сезон.