7. РАМЕН ПІД ДОЩЕМ

🍜 Страва: японський рамeн з куркою, норі та ніжністю
☔ Емоція: тепло у дощ, несподівана близькість, спокій після шторму
📖 Сюжет (коротко):

Вона застрягла під дощем без парасолі. Він — власник маленької раменної, яка ховалася між вулицями старого міста. Випадкове знайомство перетворюється на обід, а обід — на щось більше.

Марина стояла під навісом автобусної зупинки. Пальто прилипло до спини, волосся втратило форму, а настрій — сенс.
Інтернет писав, що дощ буде слабкий. Брехня. Це був всесвітній душ.

Вона вже подумки малювала гніздо з серветок у найближчій кав’ярні, коли побачила вивіску:
"РАМЕН ДЛЯ ДВОХ (навіть якщо ти один)"

Вивіска була стара, але затишна. І щось у цих словах було дуже вчасним.

Вона зайшла, трішки вагаючись. І одразу почула:

— Ви прийшли в найкращий момент. Бульйон щойно дійшов!

За прилавком стояв він — усміхнений, з трошки розпатланим волоссям і дерев’яною ложкою в руках.

— Я просто сховалась від дощу, — пояснила вона, знімаючи капюшон.

— А рамен — просто вас чекав.
Він показав на порожній стілець біля вікна.
— Це моє улюблене місце. Звідси найкраще чути, як дощ стукає в скло. І суп краще смакує.

Вона сіла. Він приніс велику миску.
Аромат був... теплий. Як обійми.
У бульйоні плавали локшина, м’ясо, яйце, водорості. І — щось ще. Невловиме. Може, спокій?

— У вас завжди такий текст на вивісці?

— Ні. Щодня інший. Як і рамен. І як люди.

Вона зробила перший ковток.

— Це смачніше, ніж моя терапія.

— Менше рахунків, — усміхнувся він.

Вони сиділи мовчки. Дощ не вщухав. Але їй було байдуже. Тут — не капало. Тут — було затишно.

— Ви завжди самі тут? — запитала вона.

— Інколи люди заходять. Але зазвичай — я, суп і трохи музики.

— І вивіска, яка рятує мокрих?

— Саме так.

— А як ви здогадались, що мені це потрібно?

— Я не здогадувався. Просто... ви увійшли в мій дощ.

Вона подивилась на нього. Вперше — справді. Без парасолі з жартів.

— Можна ще бульйону?

— Звісно. Або одразу другу миску. Вона гаряча, як ваше серце.

— Це був комплімент?

— Це була пропозиція обіду — на завтра.

Коли дощ скінчився, вона не поспішала виходити. Її пальто висохло, думки теж.

— Завтра буде сонце, — сказав він, дивлячись у вікно.

— А рамен?

— Завтра буде з качкою. Або з тобою — як вирішиш.

— Можна і з тим, і з тим.

Вона встала, але перш ніж піти — залишила на серветці:
"Дощ — причина. Суп — бонус. А ти — головне."

🍽 РЕЦЕПТ: РАМЕН «ТЕПЛО ПІД ДОЩЕМ»

Інгредієнти:

• 1 л глибокого бульйону спокою
   
• 200 г теплих поглядів через скло
   
• 1 яйце нової надії
   
• 100 г локшини розмов без напруги
   
• Водорості довіри — необов’язково, але бажано
   
• Миска, яка вміщає більше, ніж просто суп
   

Спосіб приготування:
Готувати повільно, з увагою. Додавати теплі слова та не поспішати. Подавати в дощ. Споживати з тими, кого хочеться чути мовчки.