5. ХАРЧО З ПЕРЦЕМ — ЯК ЇЇ ХАРАКТЕР

🔥 Страва: харчо з додатковим кайенським перцем
💥 Емоція: зіткнення характерів, сарказм, спалах пристрасті
📖 Сюжет (коротко):

Вона — викладачка, яка не дає слабину. Він — новий завуч, який хоче змінити меню в шкільній їдальні. Їхнє перше знайомство — гаряча дискусія про харчо. Друге — ще гарячіше...

Ірина завжди приходила першою. Не тому, що фанатіла від школи, а тому, що тиша ранку була єдиним часом без людей і дурних рішень.

Але цього ранку двері вже були відчинені. А на дошці у вчительській було написано крейдою:
“Нові ідеї для меню. Потрібно більше здорового. Менше жирного.”

Вона хмикнула. Підпис був — "Завуч Михайло П."
Ірина стерла це і написала під ним:
“І менше людей, які вважають себе дієтологами”

Коли він з’явився в дверях — високий, з чашкою зеленої кави і усмішкою, як у тих, хто не боїться бути битим буряком — вона вже знала: буде цікаво.

— Доброго ранку. Ви — Ірина?

— А ви — той, хто хоче забрати харчо з меню?

— Той самий. Харчо важке для дітей.

— Ідеально для життя. Як і дисципліна. І як я.

У понеділок вони знову зіткнулись — цього разу в їдальні. Вона тримала тарілку з харчо, він — салат із кіноа. І, звісно, прокоментував:

— Ваша тарілка виглядає, ніби може викликати сльози.

— Може. Але не в тих, хто звик до справжнього смаку. А кіноа — це їжа для кроликів.

Він сів за її стіл. Без запрошення.

— Я хотів би знати, що змусило вас так любити гостре.

— У мене характер такий. Якщо страва не штовхає тебе в ніс — вона не варта ложки.

— А якщо людина?

— Те саме.

Він зробив ковток харчо. І кашлянув.

— Чорт. Це як поцілунок з вогнем.

— А ви що, не любите поцілунки?

Погляд. Зустріч. І кілька секунд тиші, яка пекла більше, ніж перчик чилі.

У четвер він приніс їй баночку.
— Це що?

— Харчо. Моє. Без фанатизму. Але... з балансом.

Вона скуштувала.

— Занадто м’яке. Але є потенціал.

— Я і сам не ідеальний, але, здається, ти вмієш з мене зробити щось краще.

— Ти щойно назвав себе супом?

— І ти — моя спеція.

Вона розсміялась.
— Обережно, завуч. Ще ложка — і я почну тебе поважати.

П’ятниця. Вечір. Ірина відкрила двері й побачила його — з каструлею.
— Я спробую реванш.

— Без шансів. Але проходь.

Вони сіли. Їли мовчки. І раптом — він сказав:
— Я не прийшов сюди тільки через харчо.

— Я знаю.

— Але харчо — гарний привід.

— Тільки якщо є сметана. І щось більше, ніж просто спеції.

Він торкнувся її руки.

— А ти — справді як харчо. Може обпекти. Але з тобою — по-справжньому тепло.

Вона усміхнулась.

— І ти ще тут? Вітаю. Можливо, витримаєш ще один ковток.

🍽 РЕЦЕПТ: ХАРЧО «НЕ СПИТАЙ, ЯКИЙ ГОСТРИЙ — СПРОБУЙ»

Інгредієнти:

• 500 мл рішучості
   
• 1 велика ложка внутрішнього вогню
   
• 2 склянки упертості
   
• Часник — без пощади
   
• 1 пучок сарказму
   
• Кайенський перець — скільки витримаєш
   

Спосіб приготування:
Змішати все, не шкодуючи спецій. Готувати довго, на середньому полум’ї гордості. Подавати гарячим, бажано з тими, хто не боїться пекучого — ні в супі, ні в тобі.