4. ТОМ ЯМ ДЛЯ МАМИ ЙОГО КОЛИШНЬОЇ

🌶 Страва: гострий тайський том ям з креветками
😬 Емоція: напруга, ревнощі, боротьба за довіру
📖 Сюжет (коротко):

Вона нарешті знайомиться з його родиною — і там сидить... його колишня. Яка чомусь подружка його мами. І саме вона збирається приготувати вечерю. Тільки одна з них вміє готувати том ям так, щоб запам’яталося всім.

Аліна зважувалась довго.
— Поїхати знайомитись із мамою... — повторювала вона подумки, ковтаючи тривогу, як недоварений рис.
— Вона тебе точно полюбить! — сказав Артем. — Ти ж навіть краще за мене вариш суп.

Це мало бути миле домашнє знайомство. Але вже на порозі вона відчула, що щось не так.
У коридорі — запах парфумів, які вона знала. Солодкий, занадто насичений. У вітальні — дзвінкий, знайомий голос.

— О Боже... — прошепотіла Аліна, коли побачила її.

Таня. Колишня Артема.
У футболці "I ❤️ Bangkok" і з авокадо в руках.
— Привіт! О, ти та сама Аліна! Я так чула про тебе. Ходімо на кухню — будемо готувати том ям. Артем казав, ти його обожнюєш.

Аліна усміхнулась крізь зуби.
— Так, але мій трохи... гостріший.

Кухня була полем битви. Таня розкладала інгредієнти з показною впевненістю: лайми, лемонграс, креветки.
Аліна мовчки спостерігала. Потім підійшла до холодильника, витягнула баночку кокосового молока і чилі.

— Це не обов’язково, — сказала Таня. — Я зазвичай роблю легший варіант.

— А я — не зазвичай, — відказала Аліна і зосередилась на каструлі.

Мама Артема з'явилась у дверях, тримаючи тарілку з серветками.
— Як ви тут, дівчата? Не влаштували тайський переворот?

— Майже, — всміхнулась Таня.

— Ще ні, — тихо додала Аліна.

Артем зайшов і одразу відчув, що температура в кухні — не через плиту.
— Щось горить?

— Наші нерви, — подумала Аліна, але вслух озвучила:
— Чилі.

Суп був готовий.
Таня поставила свою тарілку першою.
Аліна — трохи згодом, у фірмовій глибокій мисці. Додала зелень, скибку лайма, каплю впевненості.

— Артем, спробуй! — Таня подала ложку. — Мені цікаво, який більше тобі нагадає... наші часи в Паттаї.

Аліна вклала свою ложку в його тарілку.
— А цей — це те, що ми готували разом нещодавно вдома. Пам’ятаєш?

Артем дивився на дві тарілки, як дипломат на дві воюючі сторони.
Спробував одну. Потім іншу.

— Ем... цей більш ніжний, — сказав він, показуючи на Танин.
— Але цей... — подивився на Алінин, — цей якось... ближчий.

Мама кивнула.
— У Алінки суп — з любов’ю.
— І з перцем, — додала Таня.

— Як і має бути, — відповіла Аліна, зустрічаючись з нею поглядом.

Після вечері Таня зібрала речі.
— Ну, було смачно. Приємно бачити, що в Артема гарний смак досі, — сказала вона й пішла.

Аліна залишилась у кухні, обережно прибираючи посуд.
Артем підійшов.
— Я не знав, що вона буде тут. Чесно.

— Знаєш, я теж не знала, що вмію бути настільки стриманою.

— Але... ти була неймовірна. І твій том ям... був не просто смачний. Він був ти.

Аліна посміхнулась і обійняла його.

— Наступного разу — я готую борщ. А твоя мама хай запрошує тата.

🍽 РЕЦЕПТ: ТОМ ЯМ «НЕ ДЛЯ КОЛИШНІХ»

Інгредієнти:

• 1 л кокосової впевненості
   
• 300 г спогадів, які треба переосмислити
   
• 2 лайми гостроти й ревнощів
   
• Креветки ніжності — без панцирів образ
   
• 1 стручок чилі правди
   
• М’ята — для заспокоєння після зустрічі
   

Спосіб приготування:
Обсмажити минуле до хрумкої дистанції. Додати теперішнє — гаряче і щире. Перемішати. Подавати гарячим, але з холодною головою. Колишнім — не пропонувати.