Глава 3 "В очікуванні бурі"

Ми з Вікторією почали швидко обговорювати, які заходи слід вжити, щоб підготуватися до можливого нападу. Я згадала те, що знала про військову стратегію з уроків історії (мій перший вчитель мав рацію, коли змушував мене вивчати битви) і запропонувала кілька ідей.

— Нам треба зміцнити західний кордон, — сказала я. — Переконайтеся, що у вас достатньо воїнів та запасів. Також варто організувати патрулювання, щоб стежити за пересуванням ворога.

Вікторія кивнула, її обличчя було зосередженим. Вона швидко записувала мої пропозиції на папірусі.

— Ти маєш рацію. Ми маємо також зміцнити моральний дух наших військ. Якщо вони побачать, що ми готові боротися, це додасть їм сили.

— І не забудь про мешканців міста! - Додала я. — Вони мають знати, що їх боронять. Можливо, варто провести збори та пояснити ситуацію народу. Також забезпечити всім необхідним.

Вікторія подивилася на мене схвально.

- Це чудова ідея! Ми зможемо зібрати людей на площі та розповісти їм про ситуацію. Це допоможе згуртувати народ та дати їм упевненість.

У цей момент до зали повернувся Семерхет, за ним прямували кілька радників. Його обличчя було серйозним. В мене аж мурахи пішли по шкірі.

— Ми маємо підготуватися до нападу негайно, — сказав він. — Хоремхебе, збери всі війська та підготуй їх до виїзду на західний кордон. Ісе, ти і Настя відповідатимете за моральний дух народу. Проведіть збори на майдані.

— Слухаюсь, Ваша Величність! — відповів Хоремхеб і вийшов із зали.

Семерхет обернувся до нас.

- Я розраховую на вас. Якщо хети вирішать напасти, ми маємо бути готові дати їм відсіч.

— Ми зробимо все можливе, — впевнено сказала Вікторія.

Боже, які вони ванільні, не можу стримати свої емоції і помічаю в глечику, що стояв поруч, свої кривляння їм.

Коли Семерхет залишив зал, я подивилася на свою подругу.

— Ну, що готова до виступу перед народом?

Вікторія глибоко зітхнула, а потім кивнула. Напевно, ніколи не звикну до її нового імені.

- Так, давай зробимо це. Нам треба показати народу, що ми сильні, і що ми не боїмося ворогів.

Ми попрямували до виходу із зали і пішли через палац до площі. Дорогою я помітила безліч людей, які виглядали стурбованими. Їхній шепіт і тривожні погляди говорили про те, що вони розуміють: над країною нависла загроза.

Коли ми вийшли на площу, я подумки почала молитися. Вікторія піднялася на невелику платформу та звернулася до людей:

- Дорогі мої співгромадяни! Я знаю, що зараз ви відчуваєте страх і тривогу. Але я хочу запевнити вас: ми не одні. Ми сильні та єдині!

Натовп завмер в очікуванні.

- На нас насувається загроза з боку хетів, але ми готові захищати нашу землю!- продовжувала вона з рішучістю.— Разом ми зможемо відбити будь-який напад!

Я відчула приплив адреналіну. Віка говорила впевнено та надихаюче.

— Кожен із вас може допомогти! Якщо у вас є навички у бойових мистецтвах, будь ласка, приєднуйтесь до нас! Ми маємо бути готові до захисту нашої держави!

Натовп почав аплодувати і кричати схвальні слова. Я бачила, як люди почали обговорювати між собою, хто чим може допомогти. Це було те, що потрібно для підняття морального духу в народу.

Коли Вікторія закінчила свою промову, я підійшла до неї.

- Ти була чудова! - сказала я з усмішкою.

- Дякую! Але це лише початок. Нам треба діяти швидко.

- Ну, власне, за старою схемою. - Я відповіла і згадала, як на допомогу завжди приходила наша інтуїція та отче наш.

Ми повернулися до палацу, де Хоремхеб уже збирав війська. Я відчула, як напруга зростає. Кожен розумів, що попереду на нас чекає битва.

- Що далі? - Запитала я у подруги.

— Нам треба організувати оборону та розподілити завдання серед воїнів. Ти можеш допомогти мені із плануванням стратегій.

Я кивнула, ладна приступити до справи. Попереду на нас чекала нелегка робота, але разом із Вікою та нашими союзниками ми були готові зустріти будь-які випробування.

********************

 Ніч була вже близько. Сонячний диск майже опустив за обрій свої жаркі промені. У палаці панувала напруга. За отриманою інформацією, напад має відбутися на світанку.

 Віка вже другу годину нервово ходить по моїх нових покоях, притримуючи досить великий, але акуратний живіт.

- Я прошу тебе, присядь, не мигни, - протяжно сказала я, втомившись спостерігати за муками подруги. - Толку переживати? Твій чоловік із військом вже на кордоні, вони готові будь-якої миті дати відсіч ворогам!

- Ох, та я знаю! Але нічого з собою вдіяти не можу. - Нервово відповіла Віка, але все-таки присіла на велюрову подушку поруч зі мною.

Все-таки яке тут все чудове! Який раз тут, а дивуюся як у перший!

Нові покої в палаці - це справжні витвори мистецтва, що відображають багатство і пишність цієї давньої цивілізації. Простора кімната має високі стелі, прикрашені різьбленням, де зображуються сцени з міфів та легенд, а також зображення богів та фараонів, що уособлюють силу та велич.

Стіни покоїв вкриті яскравими фресками, що зображують квітучі сади Нілу, величні піраміди та сцени з повсякденного життя стародавніх єгиптян. Насичені кольори: глибокий синій, золотистий і червоний, створюють атмосферу затишку.

Центром кімнати є велике ліжко з високим узголів'ям, оббите м'якими тканинами та прикрашене вишивкою. На ньому лежать подушки різних форм та розмірів, створюючи комфортне місце для відпочинку.

- Заспокойся і лягай спати, все одно йому нічим не допоможеш в такому "становищі" - намагаюся достукатися я до подруги, хоча б фактом дитини. - Ну хоч скуштуй щось! Схудла вся, він що тебе зовсім не годує?

Ну не можу я вимкнути режим матусі! Що вдієш?

- Не кажи нісенітниці, я просто нервую постійно. Все-таки пологи у стародавньому світі, така собі перспектива. - буркнула вона у відповідь.