Хранителі підняли світлові списи.
— Тейде, — Ліора простягла руку. — Вибач. Будь ласка. Я…
Він відступив на крок.
Рука, що колись була порятунком, тепер стала ножем.
— Не торкайся мене, — тихо сказав він.
— Я хотіла тебе захистити!
— Ти привела їх.
Ти поставила мене під удар.
Ти знала, хто я.
Івсе одно…
Він підняв голову.
Світло в його очах стало темнішим.
Глибшим.
— Розійдіться, — сказав він Хранителям. — Я не хочу вас вбивати.
Вони засміялися.
— Хлопче… ти навіть не знаєш, хто ти такий.
— Знаю, — сказав він, випрямляючись.
— Я той, кого ви всі боїтесь.
І коли вони кинулися вперед…
…він уперше повністю розкрив силу Артерії.
Світло і темрява злились в його руках.
Вибухнув удар, що вибив землю з-під ніг Хранителів.
Перший з-за обрію закричав — почувши пробудження Сина.
Світилося все.
Печера.
Повітря.
Сам Тейд.
І тоді він сказав:
— Мені не потрібне ваше світло.
Не потрібна ваша темрява.
Я створю свій шлях.
Це був момент, коли доля перестала керувати ним.
І він сам став долею.
#1182 в Жіночий роман
#4555 в Любовні романи
#1143 в Любовне фентезі
у тексті є інтрига, у тексті є емоційно забарвлені слова, у тексті є магія та кохання
Відредаговано: 31.12.2025