Серце Місячної Артерії

РОЗДІЛ 15. НАРОДЖЕННЯ ТОГО, ХТО НЕ СЛУХАЄ ДОЛЮ

Хранителі підняли світлові списи.

— Тейде, — Ліора простягла руку. — Вибач. Будь ласка. Я…

Він відступив на крок.

Рука, що колись була порятунком, тепер стала ножем.

— Не торкайся мене, — тихо сказав він.

— Я хотіла тебе захистити!

— Ти привела їх.

Ти поставила мене під удар.

Ти знала, хто я.

Івсе одно…

Він підняв голову.

Світло в його очах стало темнішим.

Глибшим.

— Розійдіться, — сказав він Хранителям. — Я не хочу вас вбивати.

Вони засміялися.

— Хлопче… ти навіть не знаєш, хто ти такий.

— Знаю, — сказав він, випрямляючись.

— Я той, кого ви всі боїтесь.

І коли вони кинулися вперед…

…він уперше повністю розкрив силу Артерії.

Світло і темрява злились в його руках.

Вибухнув удар, що вибив землю з-під ніг Хранителів.

Перший з-за обрію закричав — почувши пробудження Сина.

Світилося все.

Печера.

Повітря.

Сам Тейд.

І тоді він сказав:

— Мені не потрібне ваше світло.

Не потрібна ваша темрява.

Я створю свій шлях.

Це був момент, коли доля перестала керувати ним.

І він сам став долею.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше