Світ розірвався темним спалахом.
Пил піднявся вгору, вибухнув, і з темряви вийшла постать.
Висока.
Витягнута.
Напівпрозора.
Без обличчя, але зі світлом у грудях, як розлом ледь загоєної рани.
— Це він… — прошепотіла Ліора, відходячи назад. — Перший.
Тейд відчув, як його шкіра стискається від холоду.
— Хто він? — спитав він.
Ліора вперше сказала слова, яких не хотіла вимовляти:
— Він був першим, кого створила Артерія.
І першим, кого знищила.
Твій… батько.
Темрява прокотилася по підлозі.
— Ні… ні… — Тейд відступав, поки не врізався спиною в камінь. — Це неможливо.
Ліора схопила його за руку.
— Ми тікаємо.
— Ні, — сказав Тейд.
— Ми ховаємось.
Їх переслідував не монстр.
Їх переслідувало минуле.
#1210 в Жіночий роман
#4670 в Любовні романи
#1164 в Любовне фентезі
у тексті є інтрига, у тексті є емоційно забарвлені слова, у тексті є магія та кохання
Відредаговано: 31.12.2025