Серце Місячної Артерії

РОЗДІЛ 7. ТІНЬ, ЯКА НЕ МАЄ ІМЕН

Світло зникло.

Не просто згасло — його ніби випили з повітря.

Тейд різко вдихнув, але дихати стало важко, наче на груди натиснули дві кам’яні плити.

Навколо — чорніло.

Темрява не була порожньою. Вона… дивилася.

— Ліоро? — він простяг руку вперед.

Тиша.

— ЛІОРО!

Це вже був крик, вирваний із страху, який він ніколи не відчував — до цього моменту.

І тоді він почув тріск.

Маленький, як коли рветься суха гілка.

Але цей звук ішов із середини темряви.

— Тейд…

Він обернувся.

Ліора стояла позаду — і… була ДВОМА.

Дві однакові Ліори.

Одна — розпатлана, з реальною кров’ю на руці.

Друга — чиста, без жодної подряпини.

— Ти справжня? — запитав він, звертаючись до першої.

— Так! — вона крокнула до нього.

— Ні, — сказала друга. — Це вона неправдива.

— Брехунка! — крикнула перша. — Я — це я!

Тейд стояв між ними, світ брався тріщинами.

— Як мені знати? — прошепотів він.

І тоді так несподівано, що він навіть не встиг зробити крок, перша Ліора прошепотіла:

— Бо я знаю, як ти дивишся, коли боїшся темряви.

Це сказало все.

Тіньова Ліора кинулась на них.

Це був початок випробування, яке не мало логіки.

Тільки біль і вибір.

Подобається

#1431 в Жіночий роман
#5668 в Любовні романи
#1430 в Любовне фентезі

Відредаговано: 31.12.2025