Гдава 6.3

— Не боїшся таких красунь запрошувати на власне весілля? — прошипіла Карменсіта, нахилившись до мене, але я лише відмахнулася і попрямувала до гості. Мене саму дещо збентежило лише те, що Мігель, помітивши, що зі мною знову коїться щось дивне, заборонив залишати його особняк, запропонувавши при цьому поселити тітку саме тут. Крім його сестрички, здається, ніхто не був проти.

Але я, обіймаючи родичку, від якої пахло цитрусами і дорогими парфумами, раптом відчула крижаний холод і відлуння старого склепу, в який років сто не відчиняли двері, але списала це все на свою бурхливу уяву після важкої ночі.

Смерть з'явилася не просто так, вона явно з попередженням, і приїзд Лусії був так невчасно! Але ж я не могла тепер заявити тітці, що передумала приймати її у своєму новому будинку? Та зрештою, це єдина моя близька родичка, що залишилася в живих. Було ще кілька далеких кузин і кузенів у Штатах, але з ними я бачилася всього пару разів у далекому дитинстві й спілкування не підтримувала.

Тітонька відсторонилася, крутнула мене навколо себе, продовжуючи обіймати, потім відкинула свій шикарний капелюх, знову витонченим жестом струснула головою, і золотом розсипалося по вузьких плечиках, затягнутих у чорний піджак, її довге волосся.

— Як же я за тобою скучила, люба! — вигукнула вона грайливо і дещо пафосно, широко всміхаючись яскраво нафарбованими губами. Величезні променисті очі дивного блакитного відтінку, з хитрим лисячим примруженням, шикарні густі вії й гострий ніс з невеликим горбком, високі вилиці, вузьке підборіддя й довга шия — тітонька у свої сорок п’ять років була все ще дивно гарна, і знала це. — Я така щаслива, що ти зустріла свою долю!.. Як шкода, що твоя нещасна матуся не побачить тебе в цей день… Як йдуть приготування до весілля?.. Я з радістю допоможу тобі з усіма клопотами, адже колись у мене було весільне агентство, і мій досвід…

Вона продовжувала базікати, абсолютно не даючи нікому ні слова вставити — втім, я такою її й пам’ятала. Гучна, галаслива, дуже вродлива і неймовірно самотня. Тітонька Лусія колись давно і недовго була заміжня, дітей боялася, як вогню, і жила у своїй Каліфорнії на березі моря, останні роки присвятивши себе письменництву. Нещодавно одна її книга навіть стала бестселером, чим тітонька неймовірно пишалася, а мені було трохи соромно, що я не знайшла часу поки що ознайомитися з історіями своєї чарівної родички.

Я через плече Лусії вловила незадоволений погляд Карменсіти, яка з кислим виглядом пила свою каву, але вирішила не звертати на дівчину уваги. Вона завжди була екстравагантною і дикою, а після того, як приборкала свою другу душу — величезну чорну кішку, в яку могла перетворюватися в будь-який час за власним бажанням, а не тільки виходячи з місячного циклу, як раніше, — так і зовсім здичавіла. Ходила куди й коли заманеться, не пропускала жодної пляжної вечірки… а не так давно й зовсім шокувала матір і брата, заявивши про те, що зустрічається з сеньйором Аугусто Лопесом, колишнім моїм начальником. Приватний детектив був старший за Карменсіту на десяток років, але її цей факт анітрохи не бентежив, і невдоволення потенційних родичів пара наполегливо ігнорувала. Ось і зараз Лопес увірвався до їдальні, анітрохи не соромлячись нікого, і гучно заявив:

— Нінья, збирайся, ми вирушаємо до водоспадів, ти навіть не уявляєш собі, які там заходи сонця… І ще там прекрасна піраміда, з якої відкриваються чарівні краєвиди.

— Добрий день, — трохи повернула до нього голову Лусія, заінтриговано кліпнувши оченятами. Посміхнулася і простягнула руку, немов для поцілунку, тильною стороною долоні вгору. — Я так розумію, ви той самий неймовірний колишній начальник моєї дівчинки?..

— Лопес, сеньйора, а ви, я так розумію, та сама американська тітонька, яка пише романтичні історії про Голлівуд?.. Ласкаво просимо до Акапулько, сподіваюся, наше містечко не розчарує вас…

Лопес пробіг по ній байдужим поглядом і демонстративно дружньо потиснув руку, змусивши сеньйору почервоніти. Вона явно була незадоволена, що її світлість не удостоїли увагою.

А Кармен повисла на руці детектива, люто блискаючи очима.

Я ледь позбулася заціпеніння після цієї дивної сцени. Мені здалося, чи в кімнаті зависла напруга? Не хотілося б, щоб приїзд тітоньки порушив спокій у цьому домі… А Лусія — жінка вогняна, яскрава. Вона спокійно жити не вміє…