Глава 4.3

Мігель пішов знайомитися з черепом, а я вирішила зателефонувати шефу, щоб повідомити про рубін. Кілька довгих гудків здалися мені вічністю, але перш ніж я встигла хоч щось сказати, гучний голос Лопеса заявив:

— Романсіта, у мене не дуже хороші новини про нашу родину Герерро. Здається, вони пов’язані з окультними науками, а може, навіть з адептами Ла Муерти… вони послідовники культу мертвих…

— Я знаю, Аугусто, я знаю, — спокійно відповіла я, попереджаючи довгу розповідь про магію смерті та потойбіччя. — Скажу тобі більше, вони й мене вважають… скажімо так, чаклункою. Нібито в мені є сила… І вони хотіли б провести якусь ініціацію. Втім, пам’ятаєш той день, коли я просила тебе порівняти зразки крові на моєму рушнику з ДНК вбитої дівчини?.. Так ось, тим пораненим хлопцем, що ввалився до мого дому, був саме він. Сеньйор Мігель Герреро.

Шеф присвистів. На деякий час запала тиша.

— Не варто тобі говорити, щоб ти була обережна? — сухо запитав він. — Ти ж розумієш, що спілкування з адептами цього культу може нашкодити тобі? Я не скажу, що такий вже прагматик і не вірю в це все… Але в нашому місті дійсно багато брух, хоча половина з них — розвага для туристів… Я не знаю, у що мені вірити, якщо чесно, мій звичний світ руйнується. Є ще щось… — Він завагався.

— У мене теж занадто багато новин, Аугусто. — Я не знала, як швидко й змістовно розповісти все й домогтися того, щоб він мені повірив. І не вважав божевільною маразматичкою. — Але пропоную пізніше зустрітися, тоді й поговоримо. Я буду обережна, обіцяю.

— Є ще одна погана новина, — тихо сказав Аугусто, — на старому кладовищі все ж орудував вампір. Не хотілося визнавати цей факт і вірити в старі казки, але іншого пояснення висушеному тілу знайти важко… і ще дещо сталося. Цієї ночі на узбережжі стався новий напад, жертва зуміла врятуватися. Але її шия роздерта іклами, і вона стверджує, що на неї напала дивна тварина. Дівчина описує майже класичного вампіра. Це чорт знає що, Романсіта. Світ збожеволів.

«Ворота пекла розчинилися», — промайнула в мене дика думка, і я ще сильніше зміцнилася в бажанні якнайшвидше знайти клятий рубін і закрити Міктлан. Заради цього я була вже готова навіть на кляту ініціацію. Мертвий світ виявився реальністю. Я більше не можу заплющувати очі на те, що відбувається, і удавати, що нічого цього не існує.

— Мігель сказав, що знає, як це все зупинити, — стиснуто прошепотіла я. — Головне, придумати, як виявити того, хто вкрав рубін і розпочав весь цей мертвий карнавал.

— Я хочу зловити його на живця, в музеї, але спочатку потрібно знайти рубін.

— Мігель допоможе. Все буде добре, Аугусто, повір мені.

Говорити про череп мертвої богині я поки не наважилася. Не по телефону. Та й чи варто взагалі?.. Швидко попрощавшись із босом і ще раз пообіцявши йому бути обережною й нікуди не лізти, я відключилася й вловила пильний погляд некроманта.

— Чому ти не сказала йому, що знаєш, де рубін? — запитав він, спершись плечем на одвірок і пильно розглядаючи мене своїми чорними обсидіановими очима, з яких дивилася стародавня ацтекська ніч. — Твій шеф здався мені хорошим хлопцем. Він міг би стати нам у пригоді на кладовищі, якщо трапиться біда. Його досвід і м’язи незамінні.

— Я хочу спочатку, щоб ти закрив портал у Міктлан, — повільно відповіла я і раптом усвідомила, чому саме зараз не захотіла все розповісти Аугусто.

З жахом я усвідомила, що до кінця не можу йому довіряти. А раптом він так вчепився в цю справу з пошуком рубіна, щоб заволодіти артефактом? Напевно, ці підозри були в мені давно, але я не хотіла про них замислюватися, не хотіла зізнаватися собі, що сумніваюся в людині, яка замінила мені батька.

— Зрозуміло, — спокійно відповів мені Мігель і криво посміхнувся. — А я думав, що в нашій парі я параноїк.

— А ми що, вже пара? — відповіла я йому усмішкою, а в мене серце забилося, як паровий молот, і всередині спалахнуло полум’я — древнє й небезпечне.

— Мені цього дуже хотілося б, — наблизився він, від чого у мене перехопило подих. — Ти красива жінка, Джованна. Мене тягне до тебе так, як ніколи і ні до кого. Я хочу оберігати тебе, піклуватися про тебе… І я починаю шаленіти від думки, що з тобою може щось статися.

Я не знала, що відповісти, але коли його губи опинилися в небезпечній близькості, сама потягнулася за поцілунком. Спалах зеленого світла зі спальні та гучний крик мертвої прабабусі перервали нас, але з погляду Мігеля я зрозуміла, що ми ще повернемося до нашого заняття.

Ще недавно я не вірила йому і боялася. Невже це справді якісь чари? А раптом він шукає рубін зовсім не для того, щоб зачинити ворота у світ мертвих? Я не знала, кому вірити, але я дуже хотіла довіряти Мігелю.

Я так сильно хотіла йому вірити!