4. Навчання

Я прокинулася, напевно, вже день: м'яке світло світить в очі, але їх відкривати не хочу. Закуталася в ковдру, обійняла подушку, згадуючи сон, що вислизає від свідомості.

Я ходила дивними коридорами, говорила з якимось старцем, а ще, здається, голову в тому сні розбила. Рука сама потягнулася до неї — все нормально. Відчуття таке, ніби сон перемішався з реальністю. Я ж зараз повинна бути в таборі археологів, а не вдома в ліжку. Розплющую очі, і перша моя думка: це був не сон. Навколо мене білий простір із дивними сніжинками, прихованими за білим маревом. Зазначаю для себе, що минулого разу цього марева не було. Але звідки тут моє ліжко...? І варто було про це подумати, як усвідомлюю себе такою, що стоїть посеред білої порожнечі, а переді мною знову зі сніжинок з'являється старець, але вже чомусь із великим фінгалом під оком... Нічого не розумію...

— Бачу, ти вже прокинулася, — запитує в мене старець, він же Глюк.

— Ага, — кажу я, досі не дуже вірячи в те, що відбувається.

— Операція пройшла успішно, тепер ти повноцінний представник нашої раси.

— І ось, — сказав він.

Навпроти мене з'явилося величезне дзеркало, і я ошелешено дивлюся у відображення. Із дзеркала дивилася дуже струнка і висока дівчина. Гарні карі очі не змінилися, мій рівний і невеликий носик, губи теж мої, не дуже пухкі, але й не тонкі. Риси обличчя змінилися, стали гострішими і прямими, раніше в мене було округле обличчя. А картину доповнювало чорне, як смола, волосся, яке спадало майже до пояса. Загалом це я, але ніби й не я, дивне відчуття бачити себе в дзеркалі такою.

Я озирнулася, все той же туман.

— Це знову віртуальний простір?

— Так, — відповів Глюк.

— Що мені треба зробити, щоб почати навчання?

— Просто погодься, — сказав ШІ.

І тут перед моїм поглядом з'являється напівпрозора табличка з написом:

"Ви згодні пройти прискорений курс навчання на фахівця із захисту та обслуговування інтелектуальних інформаційних систем і систем штучного інтелекту? Так - Ні?"

Я подивилася на старця і подумки сказала "ТАК".

Мені снився дуже довгий і дивний сон. Ніби я маленька дівчинка, і на мій дім упало саме небо, монструозні кораблі, вибухи і криваві війни з незліченною кількістю жертв, знищені планети, що перетворилися на пояси астероїдів, та усвідомлення, що це наслідок війни зі штучним розумом, тріумфом учених, який дав неймовірний крок у розвиток нашої нації. І прийшло розуміння, яке гострою печаткою врізалося в мене: штучній свідомості не можна давати свободу. Це дуже небезпечно! І після перегляду цього сну, в мене почали вливатися знання. Я відчула тупий біль у голові, ніби вона ось-ось лопне. І це тривало дуже довго.

Біль пішов, і я знову стою в молочній порожнечі, перед очима з’являється табличка: "Вас вітає незалежна логічна система "Криза", створена для екстрених ситуацій у разі браку спеціалістів у сферах обслуговування інтелектуальних систем. Вам запропоновано пройти сертифікацію на Експерта з обслуговування інтелектуальних систем." І трохи нижче написано: "Ви згодні пройти сертифікацію? ТАК - НІ?" Подумки натискаю "ТАК".

З першого разу здати на сертифікат у мене не вийшло. Логічна система щоразу ставила різні завдання, і знання щодо їх вирішення самі спливали в моїй голові. Але не завжди точно і своєчасно. Після кожного провалу я все більше і більше засвоювала отримані знання, вони закріплювалися в моїй свідомості, і я знала, що вже ніколи їх не забуду.

Це зайняло багато часу. Але я отримала затверджений логічною системою сертифікат. Також зрозуміла, що це за система. Вона створена для контролю штучного інтелекту. Має для нього вищий пріоритет і не дає вийти з-під контролю. Що й сталося з Глюком. Він отримав самосвідомість, а логічна система відключила його від управління базою, помістивши в карантин.

Настав час поговорити з Глюком.