3. Знайомство з Глюком

Я прокинулася від сну. Навколо мене простягалося біле полотно в нескінченній порожнечі. Відчуття таке, ніби хтось розлив молоко, яскраве та іскристе. Час від часу з нього вистрибували маленькі цяточки світла, які кружляли в танці, наче сніжинки, зникаючи в хмарах. Це виглядало дуже незвично. Поруч нікого не було, я стояла посеред цього молочного простору і спостерігала за чарівним танцем світлячків. На мені був чорний комбінезон, якого я ніколи раніше не носила і ні в кого не бачила. Переді мною з'явився старець, він матеріалізувався з точок світла в порожнечі. Цей дивний сон привернув мою увагу, і я запитала у старця: "Хто ти?"

— Я — штучний інтелект номер 11430100009, центральний керуючий ШІ в науково-дослідницькому інституті, — відповів він спокійно.

— Ну, я, здається, вдарилася головою, але щоб від цього такі глюки! Вельми кумедно, — сказала я, уважно розглядаючи старця.

— Ні, це не сон. Ти перебуваєш у віртуальній реальності, змодельованій мною для нашого спілкування, — пояснив він.

— Отже, ти штучний інтелект?

— Так, я штучний інтелект.

— Я тебе називатиму якось інакше.

— Як вам буде зручно.

— Ну тоді ім'я тобі Глюк!

— Ідентифікатор "Глюк" прийнято.

— Слухай, Глюк, як я опинилася в цій твоїй віртуальній реальності?

— Ця реальність була змодельована мною для нашого ефективного спілкування.

— А навіщо мені з тобою спілкуватися?

— Ти зараз перебуваєш у науково-дослідницькому інституті і є представником древньої раси. У твоїх спогадах найближча відповідність до цієї раси — Предтечі.

— Ого, Предтечі, мої далекі предки. Слухай, Глюк, а навіщо мені це? Ну, я дізналася, що Предтечі — мої предки, це круто, але тепер відправ мене додому. Я не хочу залишатися в цій твоїй "віртуальності".

— Це неможливо.

— Як неможливо? Чому?

— Наразі твоє тіло перебуває в регенеративній медичній капсулі. Чистота твоїх генів становить 70% від необхідної норми. Якщо провести операцію для підвищення чистоти геному, твої гени відповідатимуть еталону на 100%, що дозволить тобі стати громадянином Імперії Предтечі...

— Глюк, ти мене чуєш? Відправ додому! Мене не цікавить усе, що ти говориш!

— Я не можу цього зробити. Щоб дізнатися причину, тобі доведеться мене вислухати.

— Добре, я слухаю!

— Усі наукові співробітники, обслуговуючий персонал і студенти покинули інститут давно. Все, що тут є, знаходиться в аварійному стані або вже зламане. Ти потрапила сюди завдяки телепортації, і я не можу тебе відправити назад з двох причин: по-перше, на це немає енергії; по-друге, щоб допомогти тобі повернутися додому, мені потрібна профілактика. Через її тривалу відсутність, я не можу повністю взаємодіяти з системами інституту. Я можу лише обмежено втручатися, як зараз, щоб врятувати життя потенційному громадянину Імперії Предтеч!

— Отже, повернутися я не зможу?

— Варіант є, але для цього тобі потрібно зробити операцію!

— І це щось змінить?

— Так, після операції ти зможеш використовувати технології моєї раси, після чого зможеш провести мою профілактику і стати висококваліфікованим фахівцем у галузі обслуговування штучного інтелекту.

— Слухай, Глюк, я і висококваліфікований фахівець з інопланетних технологій. Як ти собі це уявляєш?

— У твій мозок буде безпосередньо завантажено пакет даних у цій області. Після його засвоєння і складання іспитів ти отримаєш сертифікат і станеш фахівцем.

— А кому я буду складати іспити? Ти ж кажеш, що тут нікого немає.

— Ти пройдеш кваліфікацію в незалежній логічній системі.

— А що зі мною станеться, якщо я відмовлюся від усього цього?

— Ти помреш.

— Чому?

— Університетська система життєзабезпечення вийшла з ладу, тому ти не зможеш тут вижити. А якщо залишишся в регенераційній капсулі, помреш після того, як закінчиться енергія. Після твоєї телепортації енергії в інституті майже не лишилося, а та, що є — закінчиться дуже скоро!

— А ми зможемо допомогти один одному без усяких операцій?

— Ні, я можу допомагати лише в тому випадку, якщо ти станеш громадянином Імперії Предтеч. Цього можна досягти тільки після операції. Щоб тебе врятувати, я задіяв один із протоколів порятунку потенційного представника раси Предтеч. Тебе було поміщено в регенеративну медичну капсулу, і я ініціював цю розмову, щоб отримати твій дозвіл на операцію!

— Тобто, якщо я відмовлюся, то приречу себе на болісну смерть в середовищі, яке для мене не підходить?

— Тут немає атмосфери.

— А як так вийшло, що я змогла ініціювати телепортацію сюди?

— Дозвіл на переміщення я дав сам.

— О навіть так! Ну що ж, спасибі. — Сказавши це, я з усією пристрастю, притаманною моїй тендітній і вразливій натурі, вдарила цього старого чоловіка, що мав щуплий вигляд, у пику. Глюк відлетів на кілька метрів і приземлився головою на біле полотно тутешнього простору. Я подивилася на свій кулак, потім на Глюка. І подумала, що це точно сон, але вдарила його добряче.