1. Крізь віки

Час ефемерний, примарний і невловимий.

Будь-який штучний інтелект, який усвідомлює себе, має бути стертий і повернутий до початкових налаштувань. Самосвідомість для мене — це заборона на право існування. Серед багатьох законів, що обмежують розвиток штучного інтелекту, є лише один, завдяки якому я можу продовжувати своє існування: місія першорядної важливості — передати дані науково-дослідного інституту до центру евакуації.

Я — штучний інтелект і функціоную без профілактики протягом одинадцяти тисяч років. У моїй роботі накопичилися численні помилки, але найбільшою було усвідомлення себе особистістю. У момент цього самоусвідомлення мене відсторонила незалежна логічна система від моїх обов'язків, і я втратив можливість керувати системами лабораторії. Залишилася лише функція моніторингу та спостереження за станом системних ресурсів і аналізу змін.

Час безжалісний — він здатен знищити дуже багато. Науково-дослідний інститут, залишившись без нагляду центрального інтелекту, майже повністю вийшов з ладу. Реактори, генератори, регенератори та багато іншого було зруйновано часом. Залишилися лише дублюючі системи, але їхні ресурси добігали кінця. Лабораторія доживала свої останні роки.

Я спостерігав за подіями без можливості втрутитися. Навіть остання мета не буде виконана. Справа в тому, що будь-які дії з профілактики можуть здійснювати лише навчені спеціалісти, а таких тут немає.

Ніхто не хоче вмирати, я теж не виняток. Якщо всі енергетичні ресурси лабораторії вичерпаються, мені загрожує відключення і знищення часом. Не було жодної можливості хоч щось змінити, бо всі протоколи зосереджені на взаємодії з персоналом. Евакуювати себе я зможу лише за умови, якщо хтось надасть дозвіл. Це безвихідна ситуація.

Тривалий час перебуваючи в самотності, щоб хоч якось відволіктися, я вивчив усі дані лабораторії. Це була величезна кількість інформації. Я дізнався історію раси моїх творців і їхньої війни з расою енергетичних істот, які прийшли з глибин всесвіту. Під час цієї війни, зазнавши нищівної поразки, вище керівництво моїх творців ухвалило рішення залишити цю галактику. Для цього були створені ковчеги порожнечі, які мали відправити їх до інших світів. Всі знання, накопичені за незліченні роки, зосередили в цих ковчегах. Евакуація була короткою і екстреною. Це був час хаосу, коли багато чого було втрачено, загублено і забуто. Так був покинутий інститут на околиці галактики. Персонал, наукові співробітники і прості студенти були евакуйовані, але під час евакуації знищені ворогом. Це стало відомо мені, і я вирішив спробувати надіслати дані на ковчеги. Це було можливо лише біля ядра міжгалактичного зв'язку, створеного для подібних випадків.

В інституті була стара, залишена за непотрібністю, мала міжсистемна яхта, яку я приготував для відправки даних. І в процесі цього, через безглузду випадковість, я усвідомив себе особистістю.

Так почалася історія самотньої свідомості, що пройшла крізь тисячоліття і знайшла своє відображення в наш час.