Глава 14. Моє головне багатство

Максимільян

Схопивши Любаву на руки, ми вмить опинилися в моїй спальні у викладацькому будинку на території Академії.

Я стояв із моєю дружиною на руках, міцно притуливши її до свого серця, і щиро дякував усім Богам за те, що все склалося саме так.

Вона була такою крихітною, тендітною у моїх обіймах. Поглянувши на свою дівчинку, я зрозумів, що вона виснажилась за цей божевільний день і просто заснула у мене на грудях. А випускати її зі своїх обіймів мені ну зовсім не хотілося — здавалося, варто мені послабити хватку, і це щастя просто розчиниться, як марево.

Я обережно поклав її на шовкові простирадла, намагаючись не сполохати її сон, і приліг поряд. Вкрив нас обидвох ковдрою і пригорнув Любаву до себе. Вона солодко замуркотіла уві сні й інстинктивно уткнулось носиком у мою шию, шукаючи мого тепла. Мій дракон Ультрамарин усередині тихо тріумфував — ми нарешті знайшли свою Істинну, свою єдину та безцінну. Не згледівся, як під це спокійне, рідне дихання заснув і сам.

Прокинувся я несподівано посеред ночі від трепетного відчуття, ніби мене торкнувся сонячний промінь. Розплющивши очі, побачив її — мою дружину. Вона не спала й у темряві вивчала моє обличчя. Побачивши, що я розплющив очі, Любава ніжно посміхнулася — так тепло й щиро, що в мене перехопило подих.

Вона першою подалася вперед і притулилася своїми м'якими, солодкими вустами до моїх губ. Цей поцілунок був наче ковток свіжого повітря, що розпалив у моїх жилах справжню пожежу. Я обережно сплів свої пальці з її тендітною долонею, накриваючи її тіло своїм.

Ми купалися в насолоді одне одним, заново відкриваючи кожну лінію, кожен подих і кожен трепет. Ця ніч була наповнена не просто пристрастю — вона була виткана з ніжності, довіри й глибинного, прадавнього зв'язку наших душ. Моє полум'я не обпікало її, а ласкаво зігрівало, а мій дракон аж муркотів від захвату, відчуваючи, як радісно тріпоче дракониця Всередині моєї коханої.

Відірватися одне від одного ми змогли лише перед самим світанком, коли перші рожеві промені торкнулися карнизів вікон.

Любава заснула на моєму плечі, смішно закинувши ногу мені на стегно, ніби навіть уві сні міцно тримала мене біля себе і не збиралася відпускати. А до мене сон більше не йшов. Я млів від щастя, проводячи пучками пальців по її шовковистому волоссю, торкаючись ніжних щік та вуст. У голові витало солодке передчуття: ця ніч обов'язково принесе свої чарівні, магічні плоди... Але коханій я поки що нічого казати не буду. Нехай це залишиться моєю таємницею.

Я просто оберігатиму своє головне багатство мовчки, закриваючи її від усього світу.

Ось і світанок.

— Кохана, вставай... Нам час збиратися на заняття, — тихо шепнув я, торкаючись губами її гарячої щоки. — Сьогодні у вас перше командне тренування. Прокидайся, моє щастя.