Глава 12. Погляд крізь завісу

Просто Максимільян (Ян)

— Це неможливо... — повторив я за ректором, коли побачив, на що перетворилися ці два дракони.

Об’єднавшись, вони стали за спиною Любави.

— Це... що таке? — промовив Доріан, підвівшись зі крісла.

На щастя, ми знаходилися окремо від усіх викладачів, і почути, про що ми розмовляємо, було неможливо.

— Це ж... артефакт Трьох Богів!

— Оці убогі рукавички та браслети?

— Ці рукавички... З ними ти маєш силу Богів, а ці браслети — це дві катани, які з’являються від одного руху! Разом під час носіння вони захищають власника від ментального впливу. Про них майже ніхто нічого не знає…

— Геліос! — в один голос вигукнули ми.

— А-от той, хто її оберігає, — пояснив мені ректор.

— Доріане, скажи, вона впорається? — із тривогою запитав я друга.

— Не знаю, Максимільяне, не знаю... Основна надія на ваших драконів, що в них вистачить сил допомогти їй.

І ми замовкли, затамувавши подих і спостерігаючи за подіями. Я дивився на свою тендітну дівчинку і подумки лише благав її вистояти.

«Яне, не хвилюйся, ми вистоїмо! Ти тільки вір у нас. Ми з Пурпур захистимо нашу дівчинку», — відлунням пролунав голос мого дракона в голові.

— Дивись, Максимільяне, зараз найважливіший момент! Геліос дивиться в її душу: наскільки вона чиста, неозлоблена та смілива. І от тут у нас проблема... Якщо він хоча б чогось із цього не знайде, то далі розмови ніякої не буде, а почнеться лише протистояння силою. А ми знаємо, що такі якості були геть не характерні для Любомилі. Ех…

— Ти помиляєшся. Та душа вже пішла на переродження, а це — інша душа. Якби не той випадок, то я, можливо, ніколи б не зустрів свою істину пару. Адже саме до цієї душі була прив’язана Пурпур. Тому раніше в Любомилі й не було — та й не мало бути — дракона.

— Так ось у чому справа! Як же нам це все обіграти... — промовив, замислившись, ректор.

— Дивись, він сам надягає на неї рукавички та браслети! Яке яскраве світло... Опускай завісу, вона пройшла ритуал!

— Почекай, вона має роз'єднати драконів і сховати твого.

— У Любави може не вистачити сил на всі ці дії…

— Якщо захоче — вистачить! А ти сиди на місці, до неї зможеш підійти поза ареною. До речі, передай своєму дракону, щоб він сказав їй: нехай поки нікому не показує свою другу зброю. Нехай усі думають, що вона призвала лише лук. Про цей артефакт майже ніхто не знає, а носити його Любава має постійно. І ще одне: тренувати її будемо лише ти і я. Більше ніхто не має знати, де проходитимуть ваші тренування. Світ ще не повинен знати про появу Воїна Світла. Давай, зв’язуйся!

— Ти, як завжди, правий. Зараз усе передам. А ти, як побачиш, що вона готова, одразу опускай завісу.