Глава 11. На межі двох світів

Просто Любава

Прийшовши до Академії, лише на полігоні дізналася, що випробування мають пройти Севен та Сірош. Побажавши один одному удачі, ми стали біля кіл відповідного кольору.

«Ну давай, Пурпур, клич Ультрамарина. І попроси його, щоб Ян зробив дракона невидимим для всіх інших — це наш єдиний шанс».

Моя дракониця вирішила розповісти йому всю правду: чому ми без нього не впораємося і чому це так важливо. Після кількох митей благань невидимий для сторонніх очей дракон з’явився поруч. Я міцно взяла за руки Пурпур та Ультрамарина і рішуче зайшла в коло.

«Нехай допоможе нам Феофанія».

Я попросила про завісу так, як мене наставляла Богиня.

Довгий час нічого не відбувалося, аж раптом наді мною почав з’являтися лук. Так, потрібно рішуче його взяти, щоб показати, хто тут господар! Чіткими рухами закинула його на одне плече, а стріли — на інше.

«А тепер нам необхідно встигнути. Ультрамарине та Пурпур, ви маєте стати єдиним цілим — створити нового дракона з двома головами. За міцністю та силою ви будете найсильнішими».

«Ми готові», — промовила я в простір, коли мої дракончики об’єдналися, створюючи одного сильного двоголового дракона.

Вони єдиним ривком піднялися до стелі та опустилися за моїми плечима, захищаючи мене та наповнюючи магією.

І тут у просторі почав проявлятися мій триєдиний артефакт.

«Ух, і вляпалася ж я, вибравши його!»

«Так, мої хороші, поки я не скажу — ви не втручаєтеся. Ваше завдання — якнайбільше вмістити в мене магії, щоб я могла відвоювати собі цей артефакт».

«Ну ти, Любаво, замахнулася так замахнулася!»

«Істинно наша дівчинка. Ми легких шляхів не шукаємо», — промовила голова Ультрамарина — цього єдиного дракона.

«Усе, тихенько, починаємо».

Тут у просторі з’явився артефакт: рукавички та пара браслетів потертого вигляду, а за ними проявилася голова сивого старця.

— Хто тут зазіхає на володіння артефактом трьох богів? Я, Геліос, який усе бачить і знає, вимагаю від тебе, адептко, відповіді! Невже ти, мала, думаєш втримати такий артефакт сама? У тебе вже є зброя, відмовляйся!

— Я, Любомиля, адептка Академії Всіх Стихій, виконую волю Богині Феофанії. Це її подарунок, тож я не маю права від нього відмовлятися. Допоможуть мені в цьому два дракони: один мій — Пурпур (вона нахилила голову на знак поваги), та дракон мого істиного — Ультрамарин.

— Привіт, Геліосе, давно не бачилися! — зухвало промовив дракон Яна.

— Привіт, Ультрамарине. Чому ти не з Максимільяном, а разом із цією дівчинкою?

— Ця дівчинка, як ти висловився — наша пара, і я нікому не дам її ображати, навіть тобі! — загарчала ультрамаринова голова.

— Дівчинко, підійди трохи ближче до мене...

Я підійшла, а старий узяв і поклав свою руку мені на голову, після чого я не змогла ворухнутися.

— Зараз побачимо, чи варта ти мати цей артефакт-зброю...